Товар успішно доданий до кошика!




Товар добавлен к сравнению!



Про деякі особливості освітньої нацполітики

12.09.2018

Про деякі особливості освітньої нацполітики

Так вийшло, що автору за свою більш ніж сорокарічну професійну педагогічну діяльність випало власним спинним мозком пізнати особливості освітньої політики:

  • авторитарної радянсько-імперської заідеологізованої системи;
  • реально демократичних закордонних систем сталого освітнього розвитку;
  • перехідної системи на зорі незалежності;
  • розбалансованої системи компромісів між старим і новим теперішнього часу.

Дозволю собі нагадати деякі очевидно назрілі напрямки/лінії змін в актуальній освітній політиці, які у нас ігноруються десь методом замовчування, а десь відтермінуванням під приводом «браку коштів».

Оцінювання

Ще років з десять тому не тільки ректори університетів, а й українська спільнота базового рівня активно протидіяла намірам впровадження вступу до ВНЗ виключно на основі сертифікатів ЗНО. З прийняттям нового рамкового закону «Про освіту» опір майже зник, але наміри повернути на старе не зникли.

Минулого року і процедура державної підсумкової атестації для випускників 11-х класів набула статусу по-справжньому державної, бо стала здійснюватися у форматі незалежної зовнішньої атестації на базі тестувань УЦОЯО.

На часі постає актуальним впровадження окрім пріоритетних особі предметних ДПА, поєднаних з процедурою отримання сертифіката ЗНО, ще й такої ДПА у форматі ЗНО з певного комплексу загальноосвітніх предметів.

Такий проект має підстави для впровадження з тією метою, щоб:

  • по-перше, зняти проблеми, пов’язані з високим рівнем суб’єктивної залежності та, відповідно, низьким рівнем об’єктивності середнього балу атестата;
  • по-друге, уберегти старшокласників від душевної дихотомії через думку про існування «непотрібних» йому предметів.

Учнів базового циклу навчання (5 – 9 класи) має також по закінченню 9-го класу очікувати оцінювання у форматі ЗНО.

І не як покарання, а системний засіб для переходу до старшої ланки загальної середньої освіти відповідно до особистих профільних уподобань та рівня спроможності відповідати визначеним для того держстандартам.

Аналогічно й щодо вчителів постає вкрай актуальною потреба у впровадженні, замість суб’єктивно залежної процедури атестації, нового механізму сертифікації у формі зовнішнього незалежного комплексного оцінювання (предмет + педагогіка + технології).

Інтеграція

Життя - це постійний процес вибору яким шляхом піти. І тут у нас, педагогів, також точка роздвоєння: або ми «сідаємо» на цього «коня» - інтеграцію, або ми їй всіляко протидіємо. Прямо чи опосередковано.

Для, хто працював у країнах, історично пов’язаних з французькою моделлю організації освіти, несподіваним було те, що там фізику та хімію веде одна людина. Але після занурення у їх «практику, яка працює», дуже швидко прийшло розуміння того, що такий підхід для учнів є значно кращим, ніж роздільний. Вчитель, скажімо, на фізиці не дублює матеріал, який вже було пройдено у споріднених тематичних розділах програми з хімії, чим системно досягається оптимальний режим навантаження на учня.

А ще під час дослідження фундаментальних природних явищ учні щораз отримують більш глибокі пояснення, бо ті весь час опираються на елементи міжпредметного зв’язку, адже останні у вчителя як-то кажуть «не виходять з голови». Крім того, такий системний підхід автоматично забезпечує більше поле для реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів, бо на двох різних предметах в учня один і той же освітній «тренер».

У ще більшій мірі система отримує зиск від такої інтеграції двох предметів під час випускного зовнішнього оцінювання - учень за один «підхід» проходить комплексне тестування із фізики, і з хімії. Ліцеїст дещо іншого профілю має подібне ЗНО вже з поєднанням хімії та біології, а інший - історії та географії.

Наші ж наміри з інтеграції шкільних предметів через підготовку спеціальної програми та відповідного їй підручника підсвідомо враховують ту традицію, що наш старшокласник має продовжувати «тягти» весь комплекс з двадцяти обов’язкових предметів, що мав до того у 5 – 9 класах.

Далі починаються розмови про необхідність спеціальної підготовки окремих вчителів і … наступає стан паніки - система до такого не готова! Це при тому, що у тисячах сільських, а подекуди й міських, наших шкіл десятиліття працюють вчителі, котрі ведуть чи не по п’ять предметів і … паніки немає.

Переконаний, що інтеграція може бути:

  • десь як інтеграція на рівні особи вчителя, який веде два споріднених предметів;
  • десь як інтеграція на рівні змісту, коли певний комплексний курс подається для групи учнів з різних класів відповідно до їхніх освітніх пріоритетів;
  • десь як інтеграція контингенту старшокласників з декількох класів, щоб усунути дублювання загальноосвітньої підготовки під час переходу їх закладів вищої освіти.

Структура

Широке застосування принципу інтеграції дасть можливість провести й зміну структури та змісту освіти.

У наших умовах, коли в основі шкільної освіти лишається класно-урочне навчання одного й того ж складу учнів від 1-го до 11-го класу, робота з осучаснення змісту та структури загальної середньої освіти досі ніяк не вийде на рівень системного виміру.

Звісно, потрібен перехід до кардинальної нової для нас структури освіти, у якій має з’явитися справжня профільно-цільова освіта старшокласників.

Після базового освітнього етапу повна загальна середня освіта сучасного рівня якості має передбачати її здобуття на поглибленому змісті того чи іншого профільного циклу предметів. Саме циклу, а не одного-двох профільних предметів з основ наук, бо навчання старшокласника ще залишається загальноосвітнім, а не професійним.

Тому забезпечити по-справжньому ефективне навчання старшокласників методом простого переводу учнів з 9-го до 10-го класу у «рідній» школі та ще й в умовах збереження структури предметів основної школи є неможливим. У розвинених освітніх системах вчать кожного окремого старшокласника в одно- чи багатопрофільному ліцеї, але ніколи у тому самому класі, що сформувався ще у початковій школі.

При цьому, якщо й бувають багатопрофільні заклади, то ніяк не у вигляді традиційних пострадянських закладів І – ІІІ ступеня, більшість з яких має один-два випускних класи.

Але, попри очевидну абсурдність такої практики, у нашій системі освіти заклади щороку звітують про обсяги охоплення учнів 10-11 класів профільним навчанням.

Суспільство вводять в оману, коли заявляють, що мережу профільних ліцеїв для випускників 9-х класів можна запровадити лише з 2029 року, коли прийде «новий» учень і буде підготовлено «нового» вчителя. У нас і зараз є тисячі педагогів, здатних організувати діяльність академічних ліцеїв за всіма міжнародними вимогами до ліцейського формату надання освіти.

Звісно, проблемою було і лишається гідне фінансування освітньої сфери та відсутність проактивного ставлення до навчання у багатьох учнів.

Для формування такої риси освітній системі потрібно запровадити, як мінімум, наступне:

  • впровадити механізм сепарації/селекції учнів на етапі вступу до старшої ланки;
  • по-друге, перейти до таких організації навчання учнів, які б передбачали їх активну самостійну роботу над складним (відповідно до віку) новим матеріалом під тренерським супроводом вчителя.

Звертаю увагу, що за такої організації навчання учнів кардинально змінюється роль вчителя. Вчитель стає модератором/коучем, замість того щоб виконувати традиційну роль з «пояснення нової теми».

Соціалізація

Проект «Нова українська школа» акцентує увагу на необхідності формування соціально-громадської компетентності та підприємливості:

  • Соціальні та громадянські компетентності - усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати й розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.
  • Підприємливість - уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

Звісно, найгіршим варіантом реалізації таких освітніх потреб було б запровадження окремих предметів з такими назвами. Адже ці компетенції формуються як навчальним процесом із вивчення змісту кожного предмета, так і всім укладом життя закладу освіти.

Перший приклад того як це робиться за кордоном: кожного нового навчального року учні з особливою цікавістю йдуть до закладу, щоб побачити своїх НОВИХ однокласників, бо адміністрація з метою практичної реалізації цієї потреби (соціалізації) наново «перемішує» контингент паралелі.

Другий: закордонні ровесники наших учнів з не меншим інтересом чекають оновлений список вчителів, які будуть вести у них навчальні предмети. У нас же кожен вчитель має «свій» клас, який він «оберігає» від інших колег, бо ж це його «друга сім’я».

Уявіть собі «практику, яка працює» за якої старшокласники, попри наявність ліцейської їдальні, організовують діяльність окремого ліцейського кафетерію, у якому всі роботи здійснюють по черзі самі, без втручання дорослих. На перервах, без пропуску занять. Закупка товару – після занять.

А ще ліцеїсти мають право на десяток днів для цільових навчальних екскурсій під час навчальних занять за розкладом. Наприклад, вони пишуть програму відвідування іншої країни, розподіляють відповідальних за тематичними розділами звіту про поїздку, протягом року здійснюють соціальні проекти для того, щоб заробити для оплати витрат на поїздку більшу частину її бюджету, бо місцева влада виділяє лише частину, а з гаманця батьків можна взяти лише на кишенькові витрати.

Наші ж організатори освіти досі вважають, що на кожну освітню компетенцію достатньо ввести окремий предмет, щоб на уроках розповісти про здоров’я, сплату податків та форми підприємливості чи правила безпеки, або специфіку шлюбного життя і … тоді все буде «Окей» - мета буде досягнута.

І це попри те, що реальне життя не надає жодних підстав так вважати.

Генеральний директор «Майкрософт Україна» Надія Васильєва констатує: «… у чому проблема нашої ІТ-освіти? У тому, що всі хочуть працювати індивідуально. Ти приходиш, сідаєш за комп'ютер і щось там робиш один. А в реальному житті всі розробники працюють у командах. Чому іноді складно працювати з українськими розробниками? Бо кожен сам по собі, а разом робота не клеїться. Насправді проблема української технологічної, інженерної сфери та сфери ІТ у тому, що учні, які роблять класну роботу, не вміють взаємодіяти, а відтак вони не можуть стати керівниками крутих проектів і залишаються тільки гвинтиками».

Доброчесність

У ситуації кризи якості освіти вкрай важливо зробити наступні кроки для ліквідації недоброчесних практик в освіті:

  • по-перше, інституційно спрямувати діяльність вищого державного освітнього менеджменту на провадження політики очищення від корупції та недоброчесності;
  • по-друге, реальні з відповідними структурними та ресурсними засобами реалізації програми впровадження принципів порядності та доброчесності як пріоритетних для систем врядування всіх рівнів;
  • по-третє, започаткувати модель дійсно цільового використання бюджетних коштів на освіту, яка апріорі не допускатиме фінансування тих фізичних та юридичних осіб, які не дотримуються норм та положень принципу доброчесності в освіті.

В останньому мова йде про запровадження стандартних для сучасного світу чинників відповідального ставлення до справи – класифікатора нормативно-правових санкцій до порушників:

  • щодо фізичних осіб – призупинення права на участь у програмах бюджетної освіти на півроку, рік чи два, а то й п’ять відповідно до типу порушення чи спроби до його здійснення;
  • щодо юридичних осіб – відмова у наданні ліцензії закладу, який не має внутрішньої служби контролю за якістю освітньої діяльності та дотриманням доброчесності чи позбавлення раніше наданої ліцензії у випадках недієздатності такої служби.

У такому підході закладається саме метод м’якої дії, бо не йде мова про відрахування здобувача освіти чи закриття закладу. Дієвість та демократичність такого підходу тримається на тому, що згідно з конституцією державна виконавча влада поширює цільове освітнє фінансування на всіх тих, хто не має проблем з нецільовим використанням бюджетних коштів з причини невідповідності своєї діяльності нормативним вимогам щодо:

а) принципу доброчесності;

б) мінімально допустимого рівня якості.

Зрозуміло, що у контексті принципу м’якої сили доречним є запровадження таких підходів спочатку лише для ЗВО ІV рівня акредитації. І лише після мінімально доречного періоду адаптації суспільства до нової для нього практики перейти до змін і на нижчих рівнях, у томі числі для старшокласників академічних ліцеїв та самих закладів цієї ланки системи ЗСО.

Щодо рівня початкової та основної школи, то відсторонення від участі у діяльності за бюджетні кошти може бути доречним лише щодо керівника закладу.

Висновки

В умовах, що склалися, є більш ніж очевидним, що проблема втілення задумів освітньої реформи у життя - це не освітня проблема, а суспільно-політична.

В освіті суспільний запит пересічних громад на новоякісний її формат не такий потужний, а тому для керівників на місцях достатньо для своїх дітей одного-двох місцевих ексклюзивних закладів (їх вже третє десятиліття поспіль називають інноваційними), а для верхнього ешелону та заможного бізнесу - іноземних ліцеїв чи коледжів та університетів.

Як би «низи» не шуміли про стратегічну потребу у системних змінах в освіті, але нічого не змушує їх почути «нагорі».

Навпаки - перманентні вибори схиляють політиків до тактики популістських загравань з електоратом, для чого достатньо таких же перманентних нових обіцянок «зажити по-новому».

Натомість немає жодного спротиву чи блокування проголошенню ідей щодо реформ, бо говорити не означає зробити, тобто зруйнувати старі схеми, які у нас так дбайливо та надійно зберігаються. Саме так противники реформ і діють, опираючись на елементарний, але надійний прийом: «Хай ті реформатори побалакають та випустять пару».

Відтак бачу актуальними наступні корективи змісту освітньої політики держави у межах самої освітньої системи:

  • відмовитися від практики того чи іншого врахування середнього балу атестата про повну загальну середню освіту;
  • не поширювати принцип обов’язковості проходження ЗНО на всіх випускників 11(12)-х класів, а натомість передбачити для охочих видачу атестата на підставі отримання річних оцінок;
  • запровадити обов’язкове ЗНО для всіх випускників 9-го класу як засіб до оптимального вибору подальшої пріоритетної кожному випускнику власної освітньої траєкторії;
  • замінити чинну практику атестації вчителів на сертифікацію незалежного від закладу та його засновника формату;
  • впровадити широке інституційне використання принципу інтеграції як засобу формування справжньої профільної освіти старшокласників;
  • розробити методику здійснення процесу формування новітньої мережі профільних закладів для старшокласників;
  • провести комплексне дослідження на предмет встановлення оптимальної мережі закладів освіти для країни/регіонів/областей та районів і міст структури;
  • забезпечити перехід:

а) вчителів до проактивних щодо діяльності учнів методів їх освітньої підготовки замість традиційного акценту на фронтальне ознайомлення зі змістом навчальних предметів;

б) закладу до щорічного гнучкого переформатування контингенту класів задля практичної соціалізації учнів замість традиційного акценту на «цементування» колективу на всі роки навчання;

в) вчителів-предметників до щорічної практики ротації класів замість жорсткого закріплення класу на всі роки навчання;

  • прийняти національну програму дієвих практичних заходів до мінімізації проявів корупції та недоброчесних практик у системі освіти силами внутрішньо відомчих нормативно-правових актів та відомчих механізмів їх втілення у життя, які б не суперечили загальним нормам права у державі;
  • впровадити інституційно у діяльність кожного закладу внутрішню систему контролю за якістю освітньої діяльності як щодо надавачів освіти, так і її здобувачів.

Володимир Бєлий, заступник директора ФТЛ м. Херсона, експерт РПР-ОСВІТА, оригінал на сайті Освітня політика.

 

 реформа середньої освіти



Поділіться цією посиланням:


  1. Додаткове ЗНО у магістратуру коштуватиме 495 грн
    24.09.2019

    Додаткове ЗНО у магістратуру коштуватиме 495 грн

    Вартість участі у спеціально організованій сесії єдиного вступного іспиту з іноземної мови для вступу у магістратуру становитиме 495 грн. Про це повідомили в Українському центрі оцінювання якості освіти.

    Реєстрація вступників для участі в спеціально організованій сесії ЄВІ триватиме з 07 до 15 жовтня 2019 року. Іспит відбудеться 5 листопада.

    Реєстрацію учасників здійснюватиме приймальна комісія одного з закладів вищої освіти, у якому вступник бажає брати участь у конкурсному відборі.

    Вступник вважатиметься зареєстрованим після отримання екзаменаційного листа та сплати коштів Українському центру оцінювання якості освіти.

    В УЦОЯО також радять потенційним учасникам іспиту уточнити, чи передбачені правилами прийому закладів вищої освіти додаткові строки прийому заяв, конкурсного відбору та зарахування в магістратуру.

    Як відомо, понад 17 тисяч учасників єдиного вступного іспиту з іноземних мов, що проводився за технологією ЗНО в 2019 році і результати якого були необхідні для вступу на деякі магістерські спеціальності, не змогли подолати поріг тесту «склав/не склав».

    Тест єдиного вступного іспиту з іноземних мов складається із 42 завдань, кожне з яких оцінюється у один бал.

    БІЛЬШЕ ПРО ЗНО У МАГІСТРАТУРУ

  2. МОН оголосило перший етап WorldSkills Ukraine
    24.09.2019

    МОН оголосило перший етап WorldSkills Ukraine

    Міністерство освіти оголосило про перший етап Всеукраїнського конкурсу професійної майстерності WorldSkills Ukraine. Відбіркові змагання у регіонах почнуться наприкінці жовтня.

    У відомстві зазначають, що цього року конкурс проводитиметься за 17 напрямами.

    «Ми розширили перелік компетенцій більш ніж удвічі, щоб долучати більшу кількість молодих професіоналів, які прагнуть розвивати свою майстерність. Кожного року ми все краще намагаємось адаптувати конкурс до міжнародних правил: окрім створення та підтримки офіційного сайту і розширення напрямів проведення конкурсу, на сьогодні вже затверджено відповідне Положення про конкурс», — зазначила гендиректор директорату професійної освіти МОН Ірина Шумік.

    Переможці регіональних етапів отримають відзнаки та зможуть взяти участь у фіналі WorldSkills Ukraine.

    Міжнародний рух World Skills International — найбільше у світі змагання з професійної майстерності серед учнів, студентів професійних технічних закладів та закладів вищої освіти, молодих робітників у віці від 18 до 22 років. Конкурс проводиться у Європі та світі кожні два роки.

    Більше про конкурс

  3. Реформа освіти: інтерв'ю Ганни Новосад
    24.09.2019

    Реформа освіти: інтерв'ю Ганни Новосад

    Ганна Новосад лише кілька тижнів тому очолила Міністерство освіти та науки України. До цього керувала директоратом стратегічного планування та євроінтеграції в міністерстві, працюючи в команді Лілії Гриневич. Була радницею міністра Сергія Квіта.

    У першому великому інтерв’ю на посаді Ганна розповіла «Українській правді. Життя», як продовжуватиме розпочате попередньою командою, чому хоче змінювати дошкільну освіту, фінансування університетів та навіщо наука має бути пріоритетом цілого уряду.

    Нам розповідали, що ви не одразу погодилися стати міністром освіти.

    Я не одразу погодилася стати депутатом.

    Все почалося, коли мені запропонували приєднатися до президентської команди на початку червня, перед першими раундами партійних з'їздів. Це було нелегке рішення. З часом, коли запропонували ще й міністерство, було ще важче рішення. Погодилася я дійсно не одразу, хоча над депутатством дали трошки більше часу подумати.

    А над посадою міністра трішки менше?

    Щодо міністра треба було вирішувати дуже швидко. Мала кілька днів.

    Що вас підштовхнуло до того, що ви сказали: «Ок»?

    Кілька факторів.

    1) Я б не пішла, якби розуміла, що урядова команда є іншою, ніж вона є зараз.

    Мені здається, що у своїй більшості цей уряд максимально фаховий і компетентний, а також, принаймні станом на зараз – дуже командний.

    2) Якби не було підтримки, у тому числі команди, у складі якої я раніше працювала, це рішення було б набагато складнішим.

    Для мене було дуже важливо, що і Лілія Гриневич, і Павло Хобзей, і Вадим Карандій та інші колеги, з якими я працювала, підтримували мене, бо ми проговорювали таку можливість (що Ганна стане міністром – УП).

    Це надавало більшої впевненості в тому, що буде пул людей, які залишаться зі мною і працюватимуть далі, і які мають авторитет у спільноті.

    Ви хотіли, щоб залишилися усі? Чи одних запрошували, а інших ні?

    Я з усіма консультувалася, чи мені взагалі варто входити в цю історію. Були певні політичні речі…

    У якийсь момент я вирішила, що мені потрібна нова команда, але з людей, які точно є моїми однодумцями, зокрема щодо тих реформ, які були започатковані попереднім складом міністерства.

    Тому серед моїх заступників ви можете побачити Любомиру Мандзій, яка є однією з активних впроваджувачів НУШ на Львівщині, Петра Коржевського, який активно співпрацював з міністерством і на Рівненщині будував сучасну професійну освіту, Єгора Стадного, який теж є прихильником нової української школи.

    Те, що прийшли саме ці люди, означає, що дуже багато речей, які були започатковані, продовжуватимуться.

    Чи ви запрошували Лілію Михайлівну стати, наприклад, вашим заступником і залишитися в команді?

    Я дуже поважаю Лілію Михайлівну і вважаю, що це неетична пропозиція. Міністр є міністр, чи він працює чи ні. Статус зберігається. Ми залишаємося в чудових стосунках, тому я точно буду звертатися до неї за порадами. Зараз ми працюємо над різними варіантами і над форматами співпраці.

    Тобто ви берете курс, початий попередньою командою, чи будете ще щось міняти, коригувати?

    Нас – партію, з якої я прийшла – часто питали, чи не відмінимо ми Нову українську школу. Такі питання завжди здавались трохи дикими.

    Як можна скасовувати те, що має величезний суспільний запит, до певної міри сформовану суспільну довіру і що точно дає відповіді на ті найнагальніші, найбільш кричущі проблеми, які є?

    Продовження змін у школі є одним з наших пріоритетів.

    Я працювала в МОН, у тому числі в команді Лілії Михайлівни, тому розумію, як створювалася Нова українська школа.

    У мене є позитивне упередження – я не можу критикувати те, частиною чого до певної міри була. А навіть якби не була, то політика, особливо в сфері освіти, має бути цивілізованою і послідовною.

    На відміну від інших сфер, зміни в освіті страшенно повільні і покрокові.

    Якщо ми будемо через кожні 2 роки чи після кожних виборів міняти нашу освітню політику, навряд чи кудись підемо.

    Нова українська школа буде збережена як пріоритет, але ми спробуємо додати певні рішення в інших сферах також.

    Реформа освіти була розтягнута в плані на довгі роки. На прес-конференції ви казали, що треба «пришвидшити реформу». Що це означає?

    Вона дійсно була в плані доволі розтягнута. Вона послідовно, з року в рік, запроваджує зміни в кожному наступному класі.

    Перший 10 клас НУШ мав бути реалізований у школі 2027 року.

    Але є запит на зміни не лише від батьків 1-2 класів, але й усіх інших. І на цей запит треба якось відповісти.

    Формат запровадження Нової української школи був відповіддю на часові, ресурсні обмеження. Потрібно було щось зробити швидко з обмеженими ресурсами.

    Пришвидшити НУШ – це спробувати пришвидшити початок як базової, так і старшої профільної школи. Однак поки немає кінцевої відповіді, як ми це будемо робити.

    Якщо говоримо пришвидшення запуску старшої профільної школи не з 2027-го, а раніше, то маємо чесно казати: «Друзі, ті, хто з вас зараз ходить до школи і думав, що він буде вчитися 11 років, мусить піти в 12-річну школу. Але ми обіцяємо, що вона буде радикально іншою, якіснішою, профільнішою, матиме індивідуальну освітню траєкторію, у вас буде інше освітнє середовище, інші вчителі».

    Тобто маємо переконати всіх, що вчитися на рік довше – це класно. Зараз розробляємо різні сценарії, після чого обов‘язково представимо їх до широкого громадського обговорення.

    Ми мали перший раунд зустрічі з керівниками управлінь освіти, з директорами, які очолюють ліцеї (вони по факту є старшою школою). Обговорювали різні підходи, тому рішення ще немає.

    Реформа ж базової школи почнеться через три роки, коли теперішній 2-й клас піде у 5-й.

    Ви казали, що Оксана Макаренко буде займатися цифровізацією освіти. Що маєте на увазі? Є уже електронні підручники, якими діти можуть користуватися?

    Зараз ринок електронних підручників розвинутий погано. Просто так взяти і закупити їх, як паперові підручники, не настільки просте завдання.

    Оксана була однією з перших, хто починав НУШ, вона знає всі тонкощі процесу. Була однією з тих, хто починав історію національної освітньої платформи.

    Вона має відновити роботу над створенням єдиного освітнього ресурсу, який дозволить мати пласт необхідних освітніх матеріалів, підручників, конструювання уроків, який дасть можливість кожному учителю та учню мати свій освітній кабінет, де можна буде готуватися до уроків тощо.

    Але спершу її завдання зробити так, щоб у нас взагалі з’явився ринок електронних освітніх матеріалів.

    Весь світ зараз живе у двох вимірах: в аналоговому освітньому процесі, де паперові підручники, і це нормально, ми від них не будемо відмовлятися.

    Але при цьому є можливість у межах навчання користуватися всіма технологічними здобутками людства. Наші діти - діти, які народжуються зі смартфонами, і робити вигляд, що їх для них не існує, було би неправильно.

    Крім електронних підручників, про що ми ще говоримо в діджиталізації освітнього процесу?

    Ми поки не Нідерланди і не Норвегія, у нас проблема з доступом до інтернету, з комп’ютеризацією. І це вже завдання Михайла Федорова – зробити так, щоб у нашій країні скрізь з’явився інтернет.

    За нашою статистикою, є близько 700 шкіл, які станом на 1 січня цього року взагалі не мали доступу до інтернету, а майже 9 тисяч мали дуже низьку швидкість.

    Просто зробити освітню платформу – це чудово, але ще треба мати до неї доступ. Тому треба почати з базових речей – з доступу до інтернету, з наявності ґаджетів.

    Ви казали, що треба змінювати дошкільну освіту. Як?

    Ми почали говорити про дошкільну освіту, бо стає зрозумілим – ми не можемо успішно починати Нову українську школу з 1-го класу, якщо туди приходять непідготовлені діти.

    Мозок дитини, її сприйняття світу формується значно раніше, ніж у 6-7 років.

    Дошкільна освіта – вік, коли дитина починає досліджувати світ, розуміти себе, починає розвиток емоційного інтелекту. Це все закладається там.

    Ранній розвиток має бути якісним – це показують світові дослідження.

    Є тренд, що все більше країн звертають увагу на дошкільну освіту як на обов'язковий елемент успішного майбутнього розвитку дитини.

    Ми б хотіли почати зміни в цій сфері.

    Я розумію, що прямого впливу на мережу дошкільних закладів у нас нема. Ми не зможемо прямо вплинути на те, аби стало більше садочків.

    Треба буде тісно працювати з місцевою владою, переконувати їх, що потрібно більше місць.

    Хочемо почати з загальної концепції дошкільної освіти, яка б привернула увагу суспільства, політиків, батьків, управлінців до того, що це має бути важливим пріоритетом в сфері освіти.

    Хочемо змінити зміст дошкільної освіти – на це ми безпосередньо впливаємо.

    А також працювати з вихователями, адже з закладів педагогічної освіти вони виходять не з тими компетентностями, з якими би мали, для роботи з сучасними дітьми.

    Плюс одним із пріоритетних завдань у частині законодавства є прийняття нового закону про дошкільну освіту.

    Коли говоримо про дошкільну освіту, перше, на що зреагують освітяни – зарплати вихователів, які зараз на «мінімалках». Чи плануєте щось робити з зарплатами освітян найближчим часом?

    Зараз усі освітяни, на жаль, поєднані тарифною сіткою, яка не дає можливості гнучко рухатися з зарплатою.

    Вихователі дошкільних закладів зараз отримують дійсно найменше з усіх. Мовляв, «це ж маленькі дітки, що ж там з ними займатися». Це дика ситуація, бо ця ланка закладає основи основ, і ця робота однозначно не є простішою.

    Для нас точно буде пріоритетом підвищення соціального статусу та зарплат педагогів.

    Ми будемо дотримуватися положень Закону «Про освіту», де чітко вказано, що до 2025 року маємо вийти на 4 прожиткові мінімуми найменшого посадового окладу педагога.

    Було окреме рішення про зарплати, яке вимагає великого підвищення, великих додаткових видатків з Держбюджету. Його затвердив попередній уряд, воно чинне. Ми зараз з Мінфіном, з прем'єром думаємо, як знайти ці кошти і де.

    Є різні оцінки, яка це сума. Мінфін давав зведену інформацію з регіонів, що це додаткових майже 45 млрд грн.

    Для нашої економіки це гігантські кошти, які треба звідкись витягнути, у когось їх забрати і віддати сюди. Я як міністр освіти була б дуже рада так зробити, але інші міністри, мабуть, не дуже зрозуміють.

    Працюємо з Мінфіном, з прем'єром, щоб підвищити зарплати освітянам, але найближчим часом буде трошки інший інструмент, як це зробити.

    Точно вийдемо з рішенням до другого читання бюджету.

    Тобто у проекті бюджету на 2020 наразі не закладено підвищення зарплат від 20 до 70% освітянам...

    Не буду казати фантазії, з бюджету все видно. У нас була чітка позиція – працюємо з тим проектом бюджету, який нам дістався.

    Ми за півтора тижні зробили максимум, щоб трішки змінити механізм.

    Великі зміни будемо вносити, якщо буде на це згода, між першим і другим читанням.



Популярні товари



  1. Зошит для контролю навчальних досягнень Геометрія 8 клас Нова програма Авт: Тарасенкова Н.
    Посібник з Геометрії для учнів 8 класу складено за Новою програмою до підручника Геометрія 8 клас Нова програма Авт: Бурда М. Тарасенкова Н. Вид-во: Оріон. Посібник містить перевірні роботи для проміжного, тематичного та підсумкового оцінювання у двох варіантах однакової складності. Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з математики Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (лист Інституту модернізації змісту освіти від 04.07.2016 р. № 2.1/12-Г-444)
  2. Образотворче мистецтво 4 клас Нова програма Авт: О. В. Калініченко, В. В. Сергієнко, В. В. Калініченко
    100 грн.
    Підручник з Образотворчого мистецтва для учнів 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів складено за Новою програмою. Оригінальність подання матеріалу полягає в тому, що для оптимального художньо-естетичного розвитку молодших школярів зміст підручника побудовано за наскрізним тематичним принципом і з урахуванням принципу варіативності художньо-практичних завдань, які учень самостійно вибирає з кількох запропонованих варіантів, що дає змогу втілити особистісно-розвивальну парадигму освіти. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.07.2015 р. № 777)
  3. Образотворче мистецтво 4 клас Нова програма Альбом-посібник До підручника Резніченка М. Авт: Шевченко Н.
    В альбомі-посібнику запропоновано репродуктивно-творчі та художньо-творчі завдання і вправи для уроків образотворчого мистецтва в 4 класі, розроблені за Новою програмою до підручника Образотворче мистецтво 4 клас Нова програма Авт: М.І.Резніченко, С.К.Трач Вид-во: Богдан і спрямовані на розвиток універсальних художньо-творчих якостей та сенсорних здібностей учнів. Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з педагогіки та методики початкового навчання Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
Виробник
Підбір товарів
Яндекс.Метрика
Наверх