Товар успішно доданий до кошика!




Товар добавлен к сравнению!



Новий закон "Про освіту": питання, які не можна обійти

13.04.2017

Новий закон "Про освіту": питання, які не можна обійти

У жовтні 2016 року парламент прийняв у першому читанні нову редакцію базового закону «Про освіту», який за задумом авторів має започаткувати освітню реформу в Україні. Тепер законопроект доопрацьовується, і ряд складних питань не можуть залишитись без уваги. Нагальні питання, які хвилюють українських освітян, розглядають фахівці Інституту суспільно-економічних досліджень Ігор Яковенко та Маріанна Онуфрик на порталі Українська правда. Життя.

Відкладання реформи

Перше, що «кидається в очі», при знайомстві із законопроектом, це величезна кількість формулювань про те, що ті чи інші положення законопроекту будуть конкретизовані у спеціальних законах.

Освітнє законодавство включає в себе базовий закон «Про освіту» та спеціальні закони по кожному із видів освіти – вища, середня, професійна і т. ін.

Очевидно, що у рамковому законі неможливо прописати усе детально, однак, якщо позначити тільки базові поняття, а їх конкретизацію віднести до спеціальних законів, то можна взагалі звести нанівець всю реформу.

Треба розуміти, що від прийняття базового закону до прийняття нових редакцій спеціальних законів пройде мінімум 2 роки, адже йдеться про довгу процедуру написання законопроекту, обговорення, схвалення урядом, розгляд у парламентському комітеті та у сесійній залі в першому і другому читанні.

Це означає, що революційні реформаторські норми, закладені в цьому законі, зможуть запрацювати в кращому випадку тільки у 2019-2020 навчальному році.

Статус навчальних закладів

Однак, прийняття спеціальних законів – це далеко не єдиний проблемний момент редакції законопроекту, прийнятого у першому читанні.

Досить спірним є питання, в якому статусі після прийняття закону працюватимуть освітні заклади.

Поки навчальним закладам пропонується обрати один із трьох статусів: бюджетна установа, неприбутковий заклад освіти та прибутковий заклад освіти.

Чіткого роз’яснення щодо повноважень, які надає керівництву закладів кожен із цих статусів, немає, а тільки зазначено, що це питання буде детальніше прописано у спеціальних законах.

Можна лише припускати, що коли йдеться про неприбутковий та особливо прибутковий заклади освіти, то мається на увазі організаційно-правову форму чимось подібну до державних та комунальних підприємств.

Тобто директори закладів освіти зможуть самостійно, без погодження органами управління, розпоряджатися грошовими надходженнями від провадження статутної діяльності, зокрема від платних послуг.

Йдеться також про можливість самостійно вести господарську діяльність: проводити через тендери закупівлю шкільного обладнання, оргтехніки, меблів, а також здійснювати ремонт, реконструкцію та будівництво приміщень.

Вони також зможуть самі затверджувати штатний розпис та набирати персонал.

В разі потреби, можна відкривати філії, представництва, дочірні структури, рахунки в банках, брати позики і кредити.

Всі перераховані повноваження можуть бути реалізовані тільки тоді, коли цим будуть займатися не завучі із вчителями географії, а укомплектовані фахівцями спеціалізовані підрозділи – господарські, фінансові, юридичні служби, бухгалтерії.

Утримання такого персоналу - це додаткові витрати, покривати які можна за рахунок власної господарської діяльності – платних послуг, здачі приміщень в оренду тощо.

З одного боку, перехід на автономний статус та господарський розрахунок - це позитив, адже заклади освіти зможуть покращити свій матеріальний стан, надавати додаткові стимули для педагогів, що підвищить якість навчання.

З іншого боку, виникнуть повноцінні суб’єкти господарювання, у яких завжди є ризик отримання збитків замість доходів, ситуацій із непогашеними боргами, неефективної роботи господарсько-фінансових служб або навіть зловживань.

Повноцінна господарська діяльність потребує кваліфікованого менеджменту, а директору школи, який найчастіше є таким самим звичайним вчителем, важко буде за короткий строк стати добрим менеджером.

На додаток, прийнята редакція законопроекту не містить порядку переходу від теперішнього статусу освітніх закладів до нового.

Наразі незрозуміло, чи буде у директорів право вибору: ставати самостійним господарником і повністю перейти на госпрозрахунок чи залишатися бюджетною установою, коли всі питання і надалі буде вирішувати начальство з району.

Об’єднання навчальних закладів

Окреме питання – це статус об’єднань навчальних закладів та освітянських комплексів.

Законопроект передбачає, що кожен заклад освіти обов’язково має бути юридичною особою.

У той же час, одна юридична особа не може бути у складі іншої. Тому, якщо, наприклад, ліцей та професійно-технічний коледж буде об’єднано в один комплекс, то статусу керівника може позбутися або директор ліцею, або директор коледжу.

Тобто керівники навчальних закладів, яких об’єднають у комплекси, не зможуть самостійно приймати більшість рішень, зокрема щодо розпорядження коштами.

Крім того, право створювати освітні об’єднання та комплекси в законопроекті надається засновникам, тобто міським і районним управлінням та департаментам освіти.

При цьому законопроект не передбачає погодження цього процесу із керівництвом самих закладів, які ці департаменти планують об’єднати.

Тобто, при підготовці об’єднання закладів ніхто не питатиме згоди їхніх керівників, а після об’єднання частина із них перетвориться із керівника закладу не більше ніж на «начальника цеху».

Перевірок менше не стане

Ще одне велике сподівання, яке покладали на новий закон, це те, що він допоможе скоротити кількість органів, що перевіряють і контролюють освітні заклади.

Такий крок був би логічним і у дусі раніше проголошеної автономізації навчальних закладів.

Принцип автономії передбачає зниження адміністративного тиску і відповідно зменшення, як кількості інстанцій контролю, так кількості перевірок.

Однак, якщо законопроект буде прийнятий в редакції першого читання, право на перевірку освітніх закладів матимуть відразу чотири суб’єкти: засновник закладу, центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти, суб’єкти громадського контролю та освітній омбудсмен.

Отже, законопроект передбачає, що

  • районні та міські управління освіти слідкуватимуть за фінансово-господарською діяльністю закладів та дотриманням стандартів, забезпеченням якості освітнього процесу відповідно до установчих документів;
  • центральний орган виконавчої влади може проводити інституційний аудит та моніторинг якості освіти, здійснювати державний нагляд за реалізацією закладами освіти державної політики у сфері освіти, дотриманням ліцензійних умов;
  • суб’єкти громадського нагляду також мають право проводити громадський моніторинг якості результатів навчання, зокрема моніторинг державної підсумкової атестації, екзаменів та інших форм оцінки результатів навчання.

У статті 71 дається детальний перелік тих, хто може цей громадський нагляд здійснювати: громадські об’єднання, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти або соціального захисту осіб з інвалідністю, професійні об’єднання педагогічних і науково-педагогічних працівників, об’єднання здобувачів освіти, об’єднання батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників. Тобто йдеться про досить широке коло осіб, які при бажанні можуть здійснювати перевірку.

Право контролю має також новостворений інститут – освітній омбудсмен. По суті контроль, це і є його основна функція. Він повинен розглядати скарги від здобувачів освіти, їхніх батьків, а також педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників та перевіряти факти, викладені в них.

Як бачимо, із прийняттям законопроекту кількість органів перевірки і контролю аж ніяк не зменшиться.

Аргументи про те, що у кожної інстанції є свої специфічні функції, навряд чи мають суттєве значення для зменшення «інспекційного тягаря». Адже всі вони будуть перевіряти практично теж саме: вчительську нормативну «писанину», ведення документації, а головне, будь-які новації щодо програм та методів навчання.

Замість стількох органів, що здійснюють перевірку, логічно було б звернутися до досвіду цивілізованих країн і запровадити систему контролю через вчительське самоврядування. Такі пропозиції лунали від депутатів, однак є великі сумніви, що вони будуть враховані.

Державне фінансування і «батьківські гроші»

Серед проблемних питань і фінансування закладів освіти.

У проекті закону лише в загальних рисах перераховуються джерела фінансування навчальних закладів, які зводяться до бюджетних і небюджетних. Це не викликає якихось заперечень, хоча і не вносить чогось нового.

Водночас дана редакція законопроекту жодним чином не регулює так звані «благодійні внески» батьків, які вони роблять добровільно і недобровільно.

При недостатньому фінансуванні з боку держави, без «батьківських грошей» школам доведеться нелегко. У той же час, спосіб, в якій ці кошти залучаються, ні юридично, ні фінансово, ні морально недопустимий.

У 2004 році Конституційний суд зробив дуже важливий висновок щодо того, що треба законодавчо визначити рівень, зміст та обсяг безоплатних освітніх послуг, тоді всі решта послуги можуть надаватись за гроші.

Було б логічно, якщо б депутати скористатись цим висновком Конституційного суду при підготовці законопроекту і внесли повний перелік всього, що має бути безкоштовним до освітнього стандарту, адже цей законопроект і є тим самим законодавством, про яке говориться у рішенні Конституційного суду.

У законопроекті такий стандарт включає вимоги до результатів навчання, компетентностей та обсягів навантаження. Залишилося доповнити його вимогами щодо рівня матеріальної забезпеченості: обладнання, інвентарю, технічних засобів, оплати праці та матеріального заохочення педагогічних працівників, соціального обслуговування, зокрема енерго-, електро-, водозабезпечення.

Загальні вимоги стандарту варто визначити у законі, а деталізувати їх можна і підзаконними актами.

У такому випадку батьки будуть чітко розуміти: все, що входить у стандарт – це безкоштовно, а все, що вище стандарту – за це треба платити. Але платити потрібно офіційно відповідно до встановлених тарифів, чисто і прозоро.

Чи будуть всі діти рівні

Що ж стосується рівних можливостей для кожної дитини, то законопроект виглядав багатообіцяючим, оскільки передбачалося, що у ньому буде прописано однаковий підхід до всіх навчальних закладів.

Сьогодні в Україні є так звані «круті» ліцеї, гімназії, колегіуми, яким створені кращі умови та виділяють більше коштів, ніж іншим навчальним закладам.

Такі заклади мають краще матеріальне забезпечення і доплати вчителям.

Тому новий підхід пропонує, що замість спеціалізованих та «простих» всі заклади базової школи (4-9 класи) стануть гімназіями, а заклади профільної школи (10-12 класи) – ліцеями.

Для всіх гімназій та ліцеїв мають бути рівні умови фінансування, матеріального забезпечення та оплати праці і для жодного з них немає бути привілеїв. Однак, існує небезпека того, що перед другим читанням законопроект можуть «допоправити», та знову «вспливуть» елітарні заклади, а існуюча сьогодні нерівність залишиться.

Обов’язковість повної середньої освіти

Дискусійним залишається і питання щодо обов’язкового здобуття повної середньої освіти.

У проекті, прийнятому у першому читанні, є норма, що заклади професійної освіти можуть здійснювати підготовку за окремими професіями без здобуття повної середньої освіти.

Молоді люди після закінчення базової гімназії можуть за рік-півтора набути якоїсь конкретної, в основному робітничої, спеціальності та піти працювати в реальний сектор економіки у 16-17 років.

Якщо таке право не надати, то частина молоді, яка не схильна до академічного навчання, буде просиджувати у класах до 18 років, ані не навчаючись повноцінно, ані повноцінно не працюючи.

Результатом такого відбування у школі буде «липовий» атестат без надій на успішну здачу ЗНО і відсутність реальної професії.

Реалії життя вказують на необхідність права вибору здобувача або його батьків отримувати повну середню освіту чи здобути професійні навики та йти працювати на виробництво.

Натомість, конституційна норма щодо обов’язковості середньої освіти може бути реалізована людиною пізніше, зокрема через сучасні дистанційні форми навчання.

Чи вдасться відстояти в новому законі сучасні реалії, чи залишиться старий, ще «радянський» підхід «тягнути за вуха до атестату», сказати важко, адже після першого читання у цьому питанні став проявлятися потужний лобізм з боку освітянської бюрократії, щоб все залишилось так, як є сьогодні.

Ігор Яковенко, науковий консультант Інституту суспільно-економічних досліджень, Маріанна Онуфрик, керівник суспільних програм Інституту суспільно-економічних досліджень, Українська правда. Життя.



Поділіться цією посиланням:


  1. Додаткове ЗНО у магістратуру коштуватиме 495 грн
    24.09.2019

    Додаткове ЗНО у магістратуру коштуватиме 495 грн

    Вартість участі у спеціально організованій сесії єдиного вступного іспиту з іноземної мови для вступу у магістратуру становитиме 495 грн. Про це повідомили в Українському центрі оцінювання якості освіти.

    Реєстрація вступників для участі в спеціально організованій сесії ЄВІ триватиме з 07 до 15 жовтня 2019 року. Іспит відбудеться 5 листопада.

    Реєстрацію учасників здійснюватиме приймальна комісія одного з закладів вищої освіти, у якому вступник бажає брати участь у конкурсному відборі.

    Вступник вважатиметься зареєстрованим після отримання екзаменаційного листа та сплати коштів Українському центру оцінювання якості освіти.

    В УЦОЯО також радять потенційним учасникам іспиту уточнити, чи передбачені правилами прийому закладів вищої освіти додаткові строки прийому заяв, конкурсного відбору та зарахування в магістратуру.

    Як відомо, понад 17 тисяч учасників єдиного вступного іспиту з іноземних мов, що проводився за технологією ЗНО в 2019 році і результати якого були необхідні для вступу на деякі магістерські спеціальності, не змогли подолати поріг тесту «склав/не склав».

    Тест єдиного вступного іспиту з іноземних мов складається із 42 завдань, кожне з яких оцінюється у один бал.

    БІЛЬШЕ ПРО ЗНО У МАГІСТРАТУРУ

  2. МОН оголосило перший етап WorldSkills Ukraine
    24.09.2019

    МОН оголосило перший етап WorldSkills Ukraine

    Міністерство освіти оголосило про перший етап Всеукраїнського конкурсу професійної майстерності WorldSkills Ukraine. Відбіркові змагання у регіонах почнуться наприкінці жовтня.

    У відомстві зазначають, що цього року конкурс проводитиметься за 17 напрямами.

    «Ми розширили перелік компетенцій більш ніж удвічі, щоб долучати більшу кількість молодих професіоналів, які прагнуть розвивати свою майстерність. Кожного року ми все краще намагаємось адаптувати конкурс до міжнародних правил: окрім створення та підтримки офіційного сайту і розширення напрямів проведення конкурсу, на сьогодні вже затверджено відповідне Положення про конкурс», — зазначила гендиректор директорату професійної освіти МОН Ірина Шумік.

    Переможці регіональних етапів отримають відзнаки та зможуть взяти участь у фіналі WorldSkills Ukraine.

    Міжнародний рух World Skills International — найбільше у світі змагання з професійної майстерності серед учнів, студентів професійних технічних закладів та закладів вищої освіти, молодих робітників у віці від 18 до 22 років. Конкурс проводиться у Європі та світі кожні два роки.

    Більше про конкурс

  3. Реформа освіти: інтерв'ю Ганни Новосад
    24.09.2019

    Реформа освіти: інтерв'ю Ганни Новосад

    Ганна Новосад лише кілька тижнів тому очолила Міністерство освіти та науки України. До цього керувала директоратом стратегічного планування та євроінтеграції в міністерстві, працюючи в команді Лілії Гриневич. Була радницею міністра Сергія Квіта.

    У першому великому інтерв’ю на посаді Ганна розповіла «Українській правді. Життя», як продовжуватиме розпочате попередньою командою, чому хоче змінювати дошкільну освіту, фінансування університетів та навіщо наука має бути пріоритетом цілого уряду.

    Нам розповідали, що ви не одразу погодилися стати міністром освіти.

    Я не одразу погодилася стати депутатом.

    Все почалося, коли мені запропонували приєднатися до президентської команди на початку червня, перед першими раундами партійних з'їздів. Це було нелегке рішення. З часом, коли запропонували ще й міністерство, було ще важче рішення. Погодилася я дійсно не одразу, хоча над депутатством дали трошки більше часу подумати.

    А над посадою міністра трішки менше?

    Щодо міністра треба було вирішувати дуже швидко. Мала кілька днів.

    Що вас підштовхнуло до того, що ви сказали: «Ок»?

    Кілька факторів.

    1) Я б не пішла, якби розуміла, що урядова команда є іншою, ніж вона є зараз.

    Мені здається, що у своїй більшості цей уряд максимально фаховий і компетентний, а також, принаймні станом на зараз – дуже командний.

    2) Якби не було підтримки, у тому числі команди, у складі якої я раніше працювала, це рішення було б набагато складнішим.

    Для мене було дуже важливо, що і Лілія Гриневич, і Павло Хобзей, і Вадим Карандій та інші колеги, з якими я працювала, підтримували мене, бо ми проговорювали таку можливість (що Ганна стане міністром – УП).

    Це надавало більшої впевненості в тому, що буде пул людей, які залишаться зі мною і працюватимуть далі, і які мають авторитет у спільноті.

    Ви хотіли, щоб залишилися усі? Чи одних запрошували, а інших ні?

    Я з усіма консультувалася, чи мені взагалі варто входити в цю історію. Були певні політичні речі…

    У якийсь момент я вирішила, що мені потрібна нова команда, але з людей, які точно є моїми однодумцями, зокрема щодо тих реформ, які були започатковані попереднім складом міністерства.

    Тому серед моїх заступників ви можете побачити Любомиру Мандзій, яка є однією з активних впроваджувачів НУШ на Львівщині, Петра Коржевського, який активно співпрацював з міністерством і на Рівненщині будував сучасну професійну освіту, Єгора Стадного, який теж є прихильником нової української школи.

    Те, що прийшли саме ці люди, означає, що дуже багато речей, які були започатковані, продовжуватимуться.

    Чи ви запрошували Лілію Михайлівну стати, наприклад, вашим заступником і залишитися в команді?

    Я дуже поважаю Лілію Михайлівну і вважаю, що це неетична пропозиція. Міністр є міністр, чи він працює чи ні. Статус зберігається. Ми залишаємося в чудових стосунках, тому я точно буду звертатися до неї за порадами. Зараз ми працюємо над різними варіантами і над форматами співпраці.

    Тобто ви берете курс, початий попередньою командою, чи будете ще щось міняти, коригувати?

    Нас – партію, з якої я прийшла – часто питали, чи не відмінимо ми Нову українську школу. Такі питання завжди здавались трохи дикими.

    Як можна скасовувати те, що має величезний суспільний запит, до певної міри сформовану суспільну довіру і що точно дає відповіді на ті найнагальніші, найбільш кричущі проблеми, які є?

    Продовження змін у школі є одним з наших пріоритетів.

    Я працювала в МОН, у тому числі в команді Лілії Михайлівни, тому розумію, як створювалася Нова українська школа.

    У мене є позитивне упередження – я не можу критикувати те, частиною чого до певної міри була. А навіть якби не була, то політика, особливо в сфері освіти, має бути цивілізованою і послідовною.

    На відміну від інших сфер, зміни в освіті страшенно повільні і покрокові.

    Якщо ми будемо через кожні 2 роки чи після кожних виборів міняти нашу освітню політику, навряд чи кудись підемо.

    Нова українська школа буде збережена як пріоритет, але ми спробуємо додати певні рішення в інших сферах також.

    Реформа освіти була розтягнута в плані на довгі роки. На прес-конференції ви казали, що треба «пришвидшити реформу». Що це означає?

    Вона дійсно була в плані доволі розтягнута. Вона послідовно, з року в рік, запроваджує зміни в кожному наступному класі.

    Перший 10 клас НУШ мав бути реалізований у школі 2027 року.

    Але є запит на зміни не лише від батьків 1-2 класів, але й усіх інших. І на цей запит треба якось відповісти.

    Формат запровадження Нової української школи був відповіддю на часові, ресурсні обмеження. Потрібно було щось зробити швидко з обмеженими ресурсами.

    Пришвидшити НУШ – це спробувати пришвидшити початок як базової, так і старшої профільної школи. Однак поки немає кінцевої відповіді, як ми це будемо робити.

    Якщо говоримо пришвидшення запуску старшої профільної школи не з 2027-го, а раніше, то маємо чесно казати: «Друзі, ті, хто з вас зараз ходить до школи і думав, що він буде вчитися 11 років, мусить піти в 12-річну школу. Але ми обіцяємо, що вона буде радикально іншою, якіснішою, профільнішою, матиме індивідуальну освітню траєкторію, у вас буде інше освітнє середовище, інші вчителі».

    Тобто маємо переконати всіх, що вчитися на рік довше – це класно. Зараз розробляємо різні сценарії, після чого обов‘язково представимо їх до широкого громадського обговорення.

    Ми мали перший раунд зустрічі з керівниками управлінь освіти, з директорами, які очолюють ліцеї (вони по факту є старшою школою). Обговорювали різні підходи, тому рішення ще немає.

    Реформа ж базової школи почнеться через три роки, коли теперішній 2-й клас піде у 5-й.

    Ви казали, що Оксана Макаренко буде займатися цифровізацією освіти. Що маєте на увазі? Є уже електронні підручники, якими діти можуть користуватися?

    Зараз ринок електронних підручників розвинутий погано. Просто так взяти і закупити їх, як паперові підручники, не настільки просте завдання.

    Оксана була однією з перших, хто починав НУШ, вона знає всі тонкощі процесу. Була однією з тих, хто починав історію національної освітньої платформи.

    Вона має відновити роботу над створенням єдиного освітнього ресурсу, який дозволить мати пласт необхідних освітніх матеріалів, підручників, конструювання уроків, який дасть можливість кожному учителю та учню мати свій освітній кабінет, де можна буде готуватися до уроків тощо.

    Але спершу її завдання зробити так, щоб у нас взагалі з’явився ринок електронних освітніх матеріалів.

    Весь світ зараз живе у двох вимірах: в аналоговому освітньому процесі, де паперові підручники, і це нормально, ми від них не будемо відмовлятися.

    Але при цьому є можливість у межах навчання користуватися всіма технологічними здобутками людства. Наші діти - діти, які народжуються зі смартфонами, і робити вигляд, що їх для них не існує, було би неправильно.

    Крім електронних підручників, про що ми ще говоримо в діджиталізації освітнього процесу?

    Ми поки не Нідерланди і не Норвегія, у нас проблема з доступом до інтернету, з комп’ютеризацією. І це вже завдання Михайла Федорова – зробити так, щоб у нашій країні скрізь з’явився інтернет.

    За нашою статистикою, є близько 700 шкіл, які станом на 1 січня цього року взагалі не мали доступу до інтернету, а майже 9 тисяч мали дуже низьку швидкість.

    Просто зробити освітню платформу – це чудово, але ще треба мати до неї доступ. Тому треба почати з базових речей – з доступу до інтернету, з наявності ґаджетів.

    Ви казали, що треба змінювати дошкільну освіту. Як?

    Ми почали говорити про дошкільну освіту, бо стає зрозумілим – ми не можемо успішно починати Нову українську школу з 1-го класу, якщо туди приходять непідготовлені діти.

    Мозок дитини, її сприйняття світу формується значно раніше, ніж у 6-7 років.

    Дошкільна освіта – вік, коли дитина починає досліджувати світ, розуміти себе, починає розвиток емоційного інтелекту. Це все закладається там.

    Ранній розвиток має бути якісним – це показують світові дослідження.

    Є тренд, що все більше країн звертають увагу на дошкільну освіту як на обов'язковий елемент успішного майбутнього розвитку дитини.

    Ми б хотіли почати зміни в цій сфері.

    Я розумію, що прямого впливу на мережу дошкільних закладів у нас нема. Ми не зможемо прямо вплинути на те, аби стало більше садочків.

    Треба буде тісно працювати з місцевою владою, переконувати їх, що потрібно більше місць.

    Хочемо почати з загальної концепції дошкільної освіти, яка б привернула увагу суспільства, політиків, батьків, управлінців до того, що це має бути важливим пріоритетом в сфері освіти.

    Хочемо змінити зміст дошкільної освіти – на це ми безпосередньо впливаємо.

    А також працювати з вихователями, адже з закладів педагогічної освіти вони виходять не з тими компетентностями, з якими би мали, для роботи з сучасними дітьми.

    Плюс одним із пріоритетних завдань у частині законодавства є прийняття нового закону про дошкільну освіту.

    Коли говоримо про дошкільну освіту, перше, на що зреагують освітяни – зарплати вихователів, які зараз на «мінімалках». Чи плануєте щось робити з зарплатами освітян найближчим часом?

    Зараз усі освітяни, на жаль, поєднані тарифною сіткою, яка не дає можливості гнучко рухатися з зарплатою.

    Вихователі дошкільних закладів зараз отримують дійсно найменше з усіх. Мовляв, «це ж маленькі дітки, що ж там з ними займатися». Це дика ситуація, бо ця ланка закладає основи основ, і ця робота однозначно не є простішою.

    Для нас точно буде пріоритетом підвищення соціального статусу та зарплат педагогів.

    Ми будемо дотримуватися положень Закону «Про освіту», де чітко вказано, що до 2025 року маємо вийти на 4 прожиткові мінімуми найменшого посадового окладу педагога.

    Було окреме рішення про зарплати, яке вимагає великого підвищення, великих додаткових видатків з Держбюджету. Його затвердив попередній уряд, воно чинне. Ми зараз з Мінфіном, з прем'єром думаємо, як знайти ці кошти і де.

    Є різні оцінки, яка це сума. Мінфін давав зведену інформацію з регіонів, що це додаткових майже 45 млрд грн.

    Для нашої економіки це гігантські кошти, які треба звідкись витягнути, у когось їх забрати і віддати сюди. Я як міністр освіти була б дуже рада так зробити, але інші міністри, мабуть, не дуже зрозуміють.

    Працюємо з Мінфіном, з прем'єром, щоб підвищити зарплати освітянам, але найближчим часом буде трошки інший інструмент, як це зробити.

    Точно вийдемо з рішенням до другого читання бюджету.

    Тобто у проекті бюджету на 2020 наразі не закладено підвищення зарплат від 20 до 70% освітянам...

    Не буду казати фантазії, з бюджету все видно. У нас була чітка позиція – працюємо з тим проектом бюджету, який нам дістався.

    Ми за півтора тижні зробили максимум, щоб трішки змінити механізм.

    Великі зміни будемо вносити, якщо буде на це згода, між першим і другим читанням.



Популярні товари



  1. Робочий зошит з логіки 3 клас До підручника Митника О. Авт: Гуска А.
    Робочий зошит складено відповідно до чинної програми з логіки та підручника О.Я. Митника Логіка. 3 клас. Зошит призначений для розвитку мовлення, уваги, пам’яті, просторової уяви третьокласників. Він супроводжується додатком з відповідями та вказівками до розв’язання завдань. Для учнів 3 класу, учителів початкової школи та батьків.
  2. Українська мова 2 клас Нова програма Авт: М. Вашуленко С. Дубовик
    100 грн.
    Підручник є основою НМК з української мови для 2 класу. Укладений відповідно до нової Навчальної програми для ЗНЗ з навчанням українською мовою для 1–4 класів. Навчальний матеріал подано за принципами доступності, наочності. Передбачено роботу в парах, групах та колективно. Практичні завдання спрямовані на розвиток мовних та мовленнєвих умінь і навичок тощо. Творчі завдання, інтерактивні вправи, ілюстрації сприятимуть зацікавленню учнів українською мовою. Рекомендовано Міністерством Освіти і науки, молоді та спорту України. Наказ № 118 від 07. 02. 2012 р.
  3. Фізика Збірник задач 7 клас Нова програма Авт: Гельфгат І. Ненашев І.
    Посібник складений відповідно до нової програми з фізики для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів і містить задачі, диференційовані за трьома рівнями складності. До будь-якого чинного підручника з фізики для 7 класу за новою програмою. Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 28.04.2015 р. № 14.1/12-Г-252)
  4. Комплексний зошит для контролю знань Всесвітня історія 10 клас Стандарт, Академ Авт: О. Святокум
    Зошит містить завдання для поточного та узагальнюючого контролю навчальних досягнень учнів 10 класів із курсу всесвітньої історії: рівень стандарту, академічний рівень. Додаток містить завдання для роботи з історичними джерелами. Видання призначене для учнів загальноосвітніх шкіл і вчителів.
Виробник
Підбір товарів
Яндекс.Метрика
Наверх