Товар успішно доданий до кошика!




Товар добавлен к сравнению!



Тест-контроль Українська мова та література 11 клас Академічний рівень Авт: Черсунова Н.

Тест-контроль Українська мова та література 11 клас Академічний рівень Авт: Черсунова Н.
Виробник: Україна
Код товару: 13100022
Наявність: На складі
Критерії 1: Зошит
Критерії 2: Весна



Пропонований зошит містить тестові завдання для поточного та тематичного оцінювання знань учнів з української мови та літератури. Неодмінною рисою зошита є наявність усіх самостійних і контрольних робіт, розроблених у форматі ЗНО. Пропоноване навчальне видання допоможе вчителеві здійснити ефективний контроль над рівнем засвоєння учнями навчального матеріалу, а учневі — зорієнтуватися у тестових завданнях та набути навичок швидкого та безпомилкового заповнення бланка відповідей. Крім того, зошит школярі можуть використовувати для самостійної підготовки до роботи з тестовими завданнями, перевірки своїх знань та вмінь. Видання призначене для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїв, гімназій та вчителів української мови і літератури.

  • Коментарі



Поділіться посиланням на товар з друзями:



Товар доданий в каталог: 22.02.2017 в 15:24
Вартість товару оновлена: 17.12.2017 в 18:08
Переглядів всього: 1674  |  Сьогодні: 0


Рекомендуємо


  1. Українська мова 7 клас Глазова
    Назва: Українська мова 7 клас Автор(и): Глазова О.П. Рік видання: 2015 Мова: Українська Видавництво: Освіта Кількість сторінок: 264
  2. Природознавство 2 клас Нова програма Авт: Т. Гільберг Т. Сак
    100 грн.
    Продовжуючи вивчати природознавство у 2-му класі дитина відкриває все нові для себе поняття про живу та неживу природу. Вчиться співіснувати в навколишньому середовищі з явищами живої та не живої природи. Починає розуміти, як важлива правильна поведінка з рослинами та тваринами, і як важливо захистити чистоту і первозданність лісів, лук та природних водойм. Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (наказ Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України від 18. 06. 2012 р. № 718)
  3. Англійська мова 4 клас START UP Нова програма Авт: Павліченко О.
    100 грн.
    Підручник з Англійської мови для 4 класу за Новою програмою. Уроки побудовано з урахуванням комунікативної й діяльнісної спрямованості та кроскультурного компонента. Видання відповідає віковим особливостям учнів, містить багато цікавих завдань, ігор, пісень і віршів. Для учнів 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, учителів англійської мови. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.07.2015 р. № 777)
  4. Альбом з трудового навчання. Творча майстерня. 1 клас нова програма. Автор:Саприкіна О.В.
    В альбомі пропонуються репродуктивно-творчі та художньо-творчі завдання і вправи для молодших школярів 1 класу, спрямовані на розвиток універсальних предметно-практичних навичок та творчих здібностей учнів. Альбом допоможе дітям закріпити отримані на уроках трудового навчання вміння та навички завдяки вдало підібраним завданням, чудовим ілюстраціям та систематизованому матеріалу. Пропоноване видання розраховане на учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїв, гімназій, їх батьків, вчителів та керівників шкільних та позашкільних гуртків.

Нещодавно купували


  1. Зошит для поточного і тематичного оцінювання. Алгебра і початки аналізу. У форматі ЗНО. 10 клас. Профільний рівень. Є. П. Нелін., О. М. Роганін.
    Посібник складений у форматі ЗНО відповідно до нової програми з алгебри і початків аназізу для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (профільний рівень) і призначений для поточного та тематичного контролю навчальних досягнень учнів. Кожну самостійну роботу подано у двох варіантах, контрольну — у шести. Видання допоможе учневі зорієнтуватися в тестових завданнях, набути навичок швидкого та безпомилкового заповнення бланка відповідей, а також самостійно готуватися до роботи з тестовими завданнями і перевіряти свої знання. Посібник можна використовувати в комплекті з будь-яким підручником, призначеним для організації навчання на профільному рівні. Для учнів 10 класів, учителів математики, студентів педагогічних вузів.
  2. Музичне мистецтво 6 клас Нова програма Авт: Л. Масол, Л. Аристова
    Підручник відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти в галузі Мистецтво. Він повністю реалізує музичну змістову лінію, частково — мистецько-синтетичну: хореографія, театр, кіно; і спрямований на розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей. Під час сприймання та аналізу-інтерпретації музики та співу шостикласники набувають різноманітного музично-естетичного досвіду. Підручник побудовано із застосуванням компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. У ньому подаються тексти пісень та ноти. Дібрано багатий і різномантіний ілюстративний ряд. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.
  3. Англійська мова 1 клас Нова програма Робочий зошит до підручника Карпюк О. Авт: Замороз Т.
    Робочий зошит з англійської мови для 1-го класу загальноосвітніх навчальних закладів укладено за Новою програмою до підручника Англійська мова 1 клас Нова програма З відеододатком Авт: Карп'юк О. Вид-во: Астон. Цікаві та захоплюючі завдання, розроблені відповідно до вікових особливостей першокласників, сприятимуть виробленню навичок письма, збагаченню словникового запасу, закріпленню та систематизації знань школярів. Для учнів 1-го класу та вчителів англійської мови.
  4. Русский язык 3 класс Новая программа Авт: Самонова Е. Стативка В. Полякова Т.
    70 грн.
    Учебник по Русскому языку для 3 класса школ с украинским языком обучения создан по Новой программе. Современная подача учебного материала способствует превращению учебы в творческий процесс, организации активной речевой деятельности учащихся, развитию воображения, усвоению базовых языковых понятий. В построении уроков прослеживается четкая последовательность этапов работы. Учебный материал структурирован поурочно и раскрывается на доступных текстах. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.07.2013 р. № 994)

Статті

  1. Міністр: висококваліфікований вчитель має мати повагу
    22.06.2017

    Міністр: висококваліфікований вчитель має мати повагу

    Висококваліфікований вчитель має мати повагу та довіру суспільства, тому новий закон «Про освіту» має надати та захистити професійну свободу педагога. Про це написала міністр освіти і науки Лілія Гриневич у своїй колонці для УП.

    За словами міністра, проектом закону передбачено систему добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів.

    «Це буде перевірка педагогів на володіння предметом, уміння спілкуватися з дітьми та використання сучасних методик компетентнісного навчання. Вчителі, які успішно пройшли сертифікацію, отримуватимуть 20% надбавки до зарплатні й стануть носіями змін у шкільній освіті», - наголосила міністр.

    Вона зазначила, що не менш важливим питанням є розширення способів підвищення кваліфікації для педагогів.

    «Зараз вони можуть це робити лише в інститутах післядипломної педагогічної освіти, які самі, на жаль, не завжди не є зразком прогресивності. Натомість закон дасть можливість вчителям обирати місце та форми підвищення кваліфікації, яку можна буде отримати на тренінгах, у профільних установах та інших навчальних закладах», - зазначила Гриневич.

    Також вона підкреслила, що загальна кількість годин для підвищення кваліфікації вчителя впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин. Вчитель має сам визначити коли та де проходити підвищення кваліфікації, але робити це щорічно. Кошти для професійного зростання вчителя буде закладено до освітньої субвенції та фінансуватиметься з держбюджету.

    «Висококваліфікований вчитель має мати повагу та довіру суспільства, тому закон надасть та захистить професійну свободу педагога. Сьогодні педагоги можуть працювати за авторськими програмами. Але для того, аби їх затвердили, потрібно пройти сім кіл пекла. Закон дозволить вчителям працювати за розробленими ними освітніми програмами або використовувати типову, що дає МОН – все залежить від готовності вчителя включатися до цього процесу», - підкреслила міністр освіти Лілія Гриневич.

  2. Бути чи не бути вчителем?
    21.04.2017

    Бути чи не бути вчителем?

    Вибрана професія: чому і для кого?

    Мало хто з нас вибрав свою професію, керуючись тільки власною думкою. Зазвичай на наш вибір у юному віці впливають батьки, родичі, які радять вибрати професію, яка була б необхідною за будь-яких економічних умов, а також друзі, які пропонують вступити до того ж самого інституту, що й вони, щоби вчитись разом. І ми, забуваючи про власні здібності, орієнтуємось на інших, учимось не там, де нам цікаво, а там, "де всі", здобуваючи професію "як усі". А згодом не можемо зрозуміти, чого нам не вистачає в житті, чому робота дратує, а не приносить задоволення...

    Так само буває, як що в юності не вдалося вступити до омріяного вищого навчального закладу, а складати вступ ні іспити ще через рік мають можливість не всі. Тому розчаровані абітурієнти йдуть навчатись у той інститут, до якого вступити найлегше. На жаль, ним, як півстоліття тому, так і сьогодні, стає педагогічний університет.

    Отже, як за радянських часів, так і в сучасній освіті педагогічні інститути, перейменовані в національні та державні університети, протягом років навчають у своїх стінах не лише тих, хто вирішив стати учителем за по кликом серця, а й усіх, хто не потрапив до інших ВНЗ або не поспішає до армії. Тому по завершенню п'яти чи шести навчальних років тисячі молодих учителів, стиснувши зуби, ідуть працювати до школи.

    Покликання й економіка

    Кожний другий учитель з упевненістю підтвердить, що працює у школі, тому що не може в ній не працювати. І його не лякають величезна завантаженість, мізерна заробітна платня та невгамовні учні. Учитель дійсно відданий своїй професії і навіть не може уявити себе працівником іншої галузі.

    Такі вчителі - найкращий дарунок, який тільки може отримати наша країна, в якій праця освітянина не надто поціновується. Проте у школі ми можемо зустріти й учителів, які з радістю поспішають на кожний урок, а в день отримання зарплатні в них опускаються руки. Тоді задоволення від роботи отримує дуже сильного суперника - складне матеріальне становище.

    Найменше фінансове питання турбує тих учителів, а точніше, учительок, які не мають проблем із грошима завдяки чоловіку, який здатен забезпечити сім'ю самостійно. Тоді жінка може працювати дійсно «для свого задоволення» й не перейматись, чи відповідно оплачується її робота. Проте таким учителькам іноді досить важко зрозуміти своїх колег, які змагаються за кожну додаткову годину роботи та нарікають на нестачу коштів.

    Набагато більшу частину складають учителі, які працюють майже цілодобово, намагаючись заробити хоч якусь копійчину. І тому саме вони найчастіше зупиняють себе на думці, що треба щось змінювати у своє му житті. Можливо, не просто місце роботи, а навіть професію. Зазвичай така ідея людині, яка справді "живе" своєю роботою, а не просто заробляє нею, може спочатку здатись дивною й неприйнятною. "Як я можу зрадити свою роботу, відректись від того, чим жив стільки років, чого так довго навчався...", - саме так заперечить більшість учителів попередню, на перший погляд, майже непристойну думку.

    Але час минає, з роками держава ні як не покращує соціальну захищеність і фінансове забезпечення освітньої галузі, тому потроху думка про зміну спеціальності стає чіткішою і лякає вже менше. Це й не дивно, адже якщо розумна людина не бачить жодних покращень у своєму житті, рано чи пізно вона переконається в необхідності самостійно його змінити. І якщо зробити ремонт у квартирі чи завести кицьку для більшого за тишку не дуже складно, то рішення взяти і змінити фах вимагатиме значних моральних та емоційних зусиль і нерідко може ста ти причиною стресу та депресії.

    Але як що робота у школі приносить вам тільки турботи про фінансові проблеми родини, а задоволення від удало проведеного уроку триває до першої прогулянки по магазинах, докори сумління не мають впливати на рішення про подальший фах. Тому, зваживши всі "за" та "проти", порадившись із сім'єю та найближчими друзями, виберіть той варіант, який забезпечить вам не тільки задоволення від роботи, а й задоволення від її оплати.

    Піти чи залишитись?

    Науковці-психологи ставляться до питання зміни професії дуже серйозно. Вони виокремлюють кілька причин, що змушують людей змінювати фах у той чи інший період життя.

    Розчарування у вибраній професії. Розчарування у вибраній професії може з'явитись, коли протягом тривалого часу людина відчуває значний дискомфорт на своїй роботі й займається нею тільки через необхідність. Сьогодні така ситуація характерна для покоління людей, які почали свою професійну кар'єру в 90-ті роки, оскільки саме тоді зріс попит на певні спеціальності, наприклад, економічні, й різко впав на багато інших, на приклад, у сфері науки, освіти, творчості. Люди вибирали фах, керуючись тільки його фінансовою привабливістю, й зовсім не враховували власні інтереси та здібності.

    Поява нових можливостей. Цю причину можна пояснити таким прикладом: у юному віці люди на не змогла вступити до ВНЗ через високий конкурс чи скрутне матеріальне становище. Проте через кілька років вона знаходить спосіб отримати омріяну професію: з'являється можливість самостійно оплатити своє навчання, отримати другу вищу освіту, професійну перепідготовку.

    Характер людини. Є ще одна категорія людей, які прагнуть змінити професію. Це імпульсивні на тури, які легко навчаються й успішно реалізують будь-які проекти. Унаслідок таких особливостей характеру такі люди можуть кілька разів протягом життя змінити професію і при цьому кожного разу бути успішним. Їм подобається вчитись і досліджувати нові галузі, вони дуже швидко просуваються на початковому етапі, але, досягнувши мети, так само швидко втрачають інтерес до того, що відбувається, й починають шукати щось нове.

    Професійне вигоряння. Причини, що викликають бажання "все кинути й піти", не завжди пов'язані з вибором професії. У сучасних умовах прискорюється темп життя, робота вимагає все більше фізичних та емоційних зусиль, іноді доводиться затримуватись після закінчення робочого дня, працювати у вихідні чи свята. Якщо додати не завжди коректне та досвідчене керівництво, конкуренцію всередині колективу, неможливість піти у відпустку, - причини втоми, роздратування та незадоволення одразу стають зрозумілими. У такій ситуації проблему може вирішити тривалий відпочинок або горизонтальна побудова кар'єри та освоєння суміжних галузей: отримання нових знань, а також налагодження нових професійних контактів. Інші дослідники виокремлюють дві основних сфери, які необхідно брати до уваги під час роздумів, - це особисте життя й кар'єра. Це такі фактори, які матимуть значення для прийняття рішення.

    Особисте життя

    1. Ви не отримуєте задоволення від роботи. Більшу частину часу, не враховуючи сон, ми, як правило, проводимо на робочому місці. І тому не так уже й важливо, скільки вам платять, на скільки престижною є робота тощо. Важливо - чи щасливі ви, займаючись своєю справою? Якщо ні - це марна витрата часу.

    2. Робота погано впливає на ваше здоров'я. Якщо через роботу у вас почала боліти голова чи спина, якщо ви почали втрачати сон чи не маєте сил і бажання зустрітися з друзями - це перша ознака того, що треба щось змінювати. Утративши роботу, здоров'я ви збережете, а ось утративши здоров'я працювати не зможете...

    3. Робота шкодить сімейним стосункам. Якщо у вас народилась дитина або чоловік/дружина вимагає більше уваги, поєднувати це з напруженим робочим графіком досить складно. Якщо є можливість, можна працювати неповний день чи за вільним графіком. Але якщо це неможливо, доведеться вибирати й бути готовим до того, що робота опиниться не на першому місці.

    Кар'єра та особисте вдосконалення

    1. Ви «виросли» з посади, яку обіймаєте. Звичайно, колись ця робота була для вас новою. Ви навчались, набували навичок, удосконалювались як професіонал. Але з часом усе стало для вас занадто просто: ви маєте більше навичок, ніж вимагають ваші обов'язки. Якщо підвищення найближчим часом очікувати не варто - час змінювати місце роботи.

    2. Керівництво заважає вашому розвитку. Іноді виникають ситуації, коли керівник починає ставитись до вас дивно. Ви не отримуєте важливих завдань, не відвідуєте серйозних нарад, вас ніби просто не бачать. У таких випадках необхідно знайти можливість відверто поговорити з керівником. Можливо, так "ненав'язливо" вам намагаються дати зрозуміти, що краще подати заяву про звільнення? Але така заява може стати першим кроком до кращої роботи.

    3. Ви відчуваєте в собі сили розпочати власну справу. Прислухайтесь до себе: наскільки у вас розвинена "підприємницька жилка"? Чи хотіли б ви створити власний бізнес? Переконати вас у необхідності активних дій можуть такі аргументи:

    • запорука успіху в будь-якому випадку - важка праця, і як що вже працювати багато, то краще на себе, ніж на когось іншого. Можливо, невеличка приватна школа - це те, про що ви мріяли все життя?
    • майже всюди вам платять за ваш робочий час. Якщо ви працюєте дуже швидко, то отримаєте найкращі результати саме у власній справі;
    • коли ви власник бізнесу, ви самі визначаєте всі умови;
    • якщо ваша мета - отримати максимум життєвого досвіду, то набагато кориснішою буде самостійна робота, ніж робота у великому колективі.

    Проте іноді варто детальніше проаналізувати своє становище на роботі

    1. Пригадайте, навіщо ви прийшли на цю роботу. Безперечно, ви прагнули досягти якоїсь мети. Чи досягли ви її? Якщо ні, уявіть її собі та зрозумійте, що вам завадило. А потім зрозумій те, як це змінити, - і продовжуйте працювати.

    2. Подивіться на ситуацію глобально. Якщо ви невдало провели урок, отримали нижчі результати атестації, ніж очікували, не порозумілися з колегою - це ще не привід змінювати роботу. Можливо, ви просто втомились чи у вас криза, яка може дати новий поштовх для розвитку. Пригадайте про свої успіхи в минулому місяці і про власні глобальні плани. Проаналізуйте, який прогрес ви зробили з моменту початку роботи. І якщо він є - варто продовжува ти!

    Що робити далі?

    Отже, ви все-таки наважилися залишити улюблену (або не дуже) роботу й піти назустріч новій професії, новому досвіду та, можливо, певним несподіванкам. До чого треба бути готовим? Як зменшити стрес? Як будувати кар'єру? І найважливіше запитання: яку вибрати професію?

    Спеціалісти радять прислухатись до трьох порад: збирайте якомога більше інформації, зверніть увагу на спеціальності, що не вимагають здобуття нової освіти, переконайтесь у користі різноманітних курсів, тренінгів тощо. Розглянемо ці поради та їх вплив на перекваліфікацію докладніше.

    Збирайте інформацію - володійте ситуацією. Яку би професію ви не вибрали, збір необхідної інформації - це перша сходинка. У будь-якому випадку не варто покладатись тільки на одне джерело інформації. Розповіді знайомих, які працюють у вибраній вами спеціальності, дозволять отримати неформальну суб'єктивну оцінку.

    Огляди ринку праці в засобах масової інформації можуть дати досить об'єктивну інформацію, проте вона де що "суха". Конференції в Інтернеті іноді бувають «засмічені» коментарями фанатів чи противників того чи іншого фаху. Але як що поєднати та порівняти всі джерела разом, можна отримати картину, близьку до дійсності.

    Без здобуття нової освіти. Компанії іноді пропонують вакансії, що не вимагають додаткового навчання, або навчання відбувається вже у процесі роботи в компанії. Зазвичай такі вакансії пов'язані з торгівлею. Не варто ставитись до торгівлі упереджено. Звичайно, якщо йдеться про нормальні компанії, а не "мережевий маркетинг". Можливо, торгівля - це якраз ваше покликання. Мільйони людей у нашій країні реалізувалися саме в ній, хоча спочатку багато хто з них комплексував із цього приводу.

    Без додаткового навчання вашою новою роботою може стати ваше хобі. Спеціалісти не виключають, що з часом творчі професії стануть не менш потрібними на ринку, ніж технічні чи економічні.

    Курси і тренінги та користь від них. Якщо ви вибрали спеціальність, яка вимагає попереднього навчання, не поспішайте із другою вищою освітою. Почніть із профільних курсів. Єдина проблема - які саме вибрати, адже сьогодні багато організацій пропонують навчання на курсах і тренінгах із найрізноманітніших спеціальностей. Щоб зробити правильний вибір, дізнайтесь про організаторів курсів чи тренінгів якомога більше. До того ж не тільки з офіційних джерел, а і з нейтральних - наприклад, від знайомих, які ці тренінги відвідували.

    Чим більше інформації ви матимете, тим простіше буде вибрати ті курси, які максимально відповідатимуть вашій потребі у знаннях.

    Таким чином, прийнявши рішення, відкиньте вагання й починайте наполегливо працювати на нову кар'єру. Ви обов'язково досягнете успіху!

    Автор: Д. Квітка

  3. Структура і вікові особливості учнів
    02.11.2018

    Структура і вікові особливості учнів

    Сучасна Україна на 27 році своєї незалежної новітньої історії досі не має бодай одного по-справжньому ліцейського закладу для старшокласниківНашим учням старшої ланки потрібно щотижня віднаходити час та сили на двадцять з лишком обов’язкових предметів навіть під час завершальних двох років навчанняЦе при томущо світ давно вирішує завдання освіти старшокласниківмаючи не більше одного десятка предметівз яких половина вивчається профільно-поглиблено протягом трьох років у 10-12 класах.

    ПРО РЕАЛЬНІСТЬ

    Попри те, що в нас тисячі закладів носять назву «ліцей», надаючи особі, яка там навчається, статус ліцеїста вже з першого класу початкової школи, на ЗНО в нас виходить мізерна кількість випускників-ліцеїстів. Наприклад, в одній з південних областей України випускників ліцеїв цього року було лише 6% від загальної кількості випускників 11-х класів. Принагідно зазначу, що саме в ліцеїстів рівень підготовки був помітно вищим за середній.

    Зрозуміло, що оці мізерні 6% є індикатором небажання влади на місцях займатися розбудовою новітньої потужної мережі ліцеїв для старшокласників попри аналітичні дані від УЦОЯО, які прямо свідчать, що профільна орієнтація на особистісні пріоритети учня-старшокласника дає в рази кращі результати, ніж традиційна пострадянська уніфікованість змісту навчання.

    ПРО ПРИЧИНИ

    З науково-природної точки зору (кожен об’єкт/суб’єкт намагається зайняти положення з мінімальним запасом потенційної енергії) є зрозумілим, що більшість і в освіті прагне до «легкого» життя. Але ж не мають права цьому сприяти держслужби, відповідальні за освіту нації. Натомість у нас досі пострадянські корумповані держслужби та самі державні/комунальні заклади освіти, уже не кажучи про приватні, таку можливість молодому поколінню цинічно підсовують, виходячи  зі своїх меркантильних інтересів.

    Ось приклад абсурду: лише 8% випускників тієї ж області не отримали цього року можливості вступити до хоча б якогось університету за результатами виконання завдань ЗНО. Це навіть менше, ніж реальне число випускників 11-х класів, котрі взагалі планували подаватись до університетів.

    Але ж немає у світі ще країни, де б вступний бар’єр до закладу вищої освіти торкався лише 8% випускників! Адже не може бути, щоб лише 8% випускників системи загальної середньої освіти не мали б такої освітньої підготовки, яка дозволяє бути на рівні вимог стандартів вищої академічної/професійної освіти.

    Звісно, що за таких умов надлегкого доступу до університетського середовища діє принцип: «А для чого заморочуватися з тими ліцеями, якщо можна й завдяки сліпому вибору відповідей на завданнях ЗНО мати чи не гарантоване проходження вступного порогу?»

    Тим більше, що продовжують постійно лунати і від Спілки ректорів, і від «широкої батьківської громадськості» вимоги до ще більшого пониження вступного порогу та ще більшого «спрощення програм».

    У підсумку виступи/дописи таких авторів, як Тимофій Мілованов чи Віктор Громовий(згадаймо його влучний вислів про «розтягнуту на 11 років початкову школу») тавруються як  заклики до руйнації національної освіти, а не прагнення до її змін на краще.

    При цьому основними аргументами проти впровадження диференційного навчання старшокласників є наступні: 

    Першим є теза про те, що потрібно не рівень вимог до здобувачів освіти піднімати, а спонукати вчителів учити та виховувати молодь такими «новими» методами, за яких би всі учні відповідали програмам навчання в університеті, бо ж усі діти є талановитими від природи. 

    Другим є риторичний штамп про те, що всі прагнення реформаторів освіти спрямовані не на  розвиток людського потенціалу, а на руйнацію української освіти.

    Насправді ж у нас ті, хто здатен на бодай якісь реально реформаторські рішення, ніколи (окрім випадку з проектом ЗНО, коли на захист відкрито став президент країни) не мали ні повноважень, ні ресурсів для їх запуску в життя, зокрема й у частині створення мережі відокремлених від школи профільних ліцеїв для старшокласників.

    ПРО РЕТРОСПЕКТИВУ

    Західна система освіти вчить не тому «що як називається», а тому, «як що робиться». Тамтешня освіта – це особистісно-орієнтована  продуктивна освіта. Тому-то й не дивно, що подібним творчо-продуктивним чином веде себе в дорослому житті й більшість населення країн західного світу. Приклад Нобелівських лауреатів є тому окремим свідченням, уже не кажучи про центри поширення світом нових технологій та умов праці й життя.

    Натомість радянська традиція та наше теперішнє її продовження націлені на те, щоб весь час виправляти слабкі місця особи, чим не стільки їй допомагають, як здебільшого виснажують. Такі ж стосунки й у більшості наших сімей, таку ж спрямованість реалізує і більшість наших адміністрацій щодо вчителів, учителі - щодо школярів, університетські викладачі - щодо студентів, виконавці силових структур щодо населення. За нашими навчально-виховними підходами саме «він/вона» знає, що для мене добре, а що зашкодить.

    Відтак у задекларованих реформах й «маємо, що маємо», бо з виконавцями-носіями таких ментальних навиків будь-яка теоретично гарна версія реформи в підсумку викликатиме лише суміш роздратування з розчаруванням. Вихід на шлях успіху полягає в тім, щоб з відповідальністю опертися на принципово інші, ніж архаїчні пострадянські стандарти організації суспільного життя, зокрема й у сегменті освіти старшокласників. І діяти при цьому потрібно не за «буквою» алгоритму дій тих чи інших уже успішних країн, а з бажанням досягти резонансу з духом реформаційних змін, зокрема й заради врахування вікових особливостей сучасних українських старшокласників. Адже лише резонансне поєднання цілей навчальної системи з особливостями та інтересами тих, кого навчають може гарантувати високу результативність суспільної діяльності (ефект узгоджених гойдалок). 

    ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

    Саме вона (відповідальність) набула в радянській системі неприродних, спотворених форм – «... учитель, який ставить своєму учню «двійку», ставить її не йому, а самому собі. Перш ніж ставити «двійку» ти, учителю, маєш показати зошит додаткових занять з цим учнем, обговорити ситуацію на зборах колективу, призначити йому учня-помічника, викликати батьків на засідання районної/міської комісії у справах неповнолітніх тощо».

    У такій системі «відповідальності» по-радянськи, на відміну від світу, якого СРСР весь час доганяв, щоб перегнати, у нас не було «двієчників». У країні на 250 мільйонів жителів усі випускники школи формально завжди і скрізь мали успішну атестацію (атестат зрілості називався). Хоча насправді у значної частини випускників радянської середньої загальноосвітньої школи був атестат тієї «зрілості», що відображала здебільшого набуті звички та навики до безтурботної безвідповідальності, чому розвал самого СРСР та подальший провальний поступ модернізації економіки та суспільних відносин уже в незалежній Україні, приміром, був додатковим свідченням.

    Зрозуміло, що відповідальними учні стають лише у відповідальних педагогів. Не менш зрозумілим є той факт, що очікування нації на успішну власну державу лишатимуться примарними за умов панування безвідповідальності щодо перебігу суспільних форм життєдіяльності.

    І тут врахування вікових особливостей має починатися із засобів впливу на самих носіїв «розумного, доброго, вічного» - на дорослих учителів. Мова про те, що в народі позначають як більш ніж очевидне завдяки афоризму: «Риба гниє з голови».

    Принагідно, що в деяких університетських спільнотах, наприклад в УКУ м. Львова, уже зрозуміли потребу в тім, щоб «... у трудових угодах з'явився пункт про те, що викладач зобов'язаний дотримуватися засад академічної доброчесності й у випадку виявлення плагіату буде звільнений з університету. Кожен дає письмове свідчення, що в його роботі плагіат відсутній. Це юридична формула».

    Природна схильність до відповідальності (головний закон небес – порядок) дітей, підлітків та старшокласників новітньої України, на жаль, досі спотворюється поблажливим ставленням більшості вчителів до учнівського списування. А що вже казати про випадки, коли адміністрація закладу вимагає від учителів завищення учнівських оцінок чи про шахраювання під час предметних олімпіад місцевого рівня. Усе це показує серйозність моральної хвороби нашої дорослої частини освітньої спільноти.

    ПРО ПЕРСПЕКТИВИ

    Вкрай важливо звернути увагу на руйнівні ризики для якості освіти старшокласників порядку, за якого до 10 класу ліцею можуть переводитися всі учні 9-х класів ліцею у структурі якого є гімназія, які не виявили намір припинити навчання в ньому.

    Багаторічний досвід роботи з учнями 9-х класів ліцею показує, що не «усі учні» виявляються спроможними до засвоєння більш складних ніж в основній школі профільних програм старшої ланки бодай на рівні мінімальних вимог прохідного балу «склав/не склав» на ЗНО.

    І це має місце навіть тоді, коли вчительський колектив системно застосовує інноваційну технологію профільно-поглибленого навчання, плюс ще використовується поділ класу на дві групи під час практичних занять усіх видів, приміром, з фізики та математики, а кількість годин на них удвічі більша, ніж на вивчення нової теорії.

    Збереження практики автоматичного переведення випускника 9-го класу гімназійного загальноосвітнього циклу до старшої (профільної) ланки в незалежності від його результатів навчання за базовий цикл стане: 

    • по-перше, демотивуючим багатьох підлітків чинником, щоб учитися наполегливо та старанно, виходячи з вікових особливостей перехідного для них періоду; 
    • по-друге, причиною консервування наявного в Україні стану постійного відтворення ситуації, коли в старших класах академічного спрямування постійно перебуває значна частина учнів, у яких особисті формальні бажання до того чи іншого профілю навчання не підкріплюються мінімально необхідною інтелектуальною спроможністю; 
    • по-третє, деструктивно підсилюватиметься ще й тим, що МОН планує зберегти модель такої ДПА після 9-го класу, за якої підсумкове оцінювання здійснюватиме той учитель, який навчав учнів. 

    Така освітня політика вже призвела до того, що в більшості університетських груп, навіть столичних університетів, студентів, по-справжньому готових до навчання за програмами вищої освіти, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Розповіді випускників ліцею про їх нове університетське життя свідчать, що ця сумна тенденція лише посилюється з кожним роком.

    І ця реальність не є секретом як для тисяч вчителів, котрі працюють у старших класах за програмами профільного/поглибленого вивчення окремих предметів, так і ще більшої кількості самих старшокласників та батьків учнів.

    Але попри це зовсім не так бачать стан справ освітні посадовці, і їхня думка про те, що «... раз учень уже у 8 - 9 класах вчився за програмами поглибленого вивчення окремих предметів, то він не може не бути готовим до рівня профільного вивчення цих дисциплін у 10-11 класах»,  досі у нас лишається визначальною.

    Виходить, що не ми в питанні організації освіти старшокласників, а закордонний (до речі,  на відміну від нас економічно успішний) світ «крокує не в ногу» на «марші» сучасної освіти. Але ж те, що посадовці високого рівня та новоявлені заможні громадяни України почали вчити власних дітей за кордоном уже не лише в університетах, а й у ліцеях для старшокласників, є ще одним свідченням структурної недолугості нашого навчання молоді опісля 9-го класу основної ланки.

    Крім того, важливо не впадати у протилежну крайність - у нас досі чи не в більшості спільноти, особливо її менеджерів, переважає думка, що «лише вчитель формує учнів», бо саме він (учитель) є тим, хто уособлює все освітнє середовище.

    Таке обмежене бачення, успадковане від радянської практики, не враховує того, що вчитель є лише частиною освітнього середовища: не лише від вчителя залежать як хід самого навчання, так і його результати.

    Першим індикатор дійсно успішного осучаснення нашого освітнього менеджменту стане його розуміння того, що чим старші учнітим значимість учнівської компоненти освітнього середовища стає вагомішою.

    РЕКОМЕНДАЦІЇ

    На продовження недавніх організаційно-інституційних кроків МОН пропоную запровадити наступне:

    Щодо зарахування та переведення учнів-старшокласників

    1. Зарахування випускників 9-х класів до 10-го класу ліцею, у структурі якого є 5-9 класи, як цього ліцею, так і інших закладів, здійснювати виключно шляхом конкурсу.

    2. Зарахування до 11-го класу учнів як цього ліцею, так і з інших закладів, які закінчили 10-й клас, також здійснювати виключно шляхом конкурсу.

    3. Надати право педагогічній раді закладу освіти на встановлення мінімального прохідного балу «склав/не склав» для проведення зарахування до ліцею шляхом конкурсу.

    4. Зобов’язати конкурсну комісію обов’язково шифрувати роботи учасників вступного конкурсу та здійснювати їх оцінювання в зашифрованому вигляді.

    5. Надати педагогічній раді закладу право на запровадження шифрування робіт учасників конкурсу з використанням сучасних QR-кодів.

    Щодо відповідальності педагогічних працівників 

    1. Дозволити педагогічній раді вводити до трудової угоди з учителем закладу загальної середньої освіти пункт про те, що у випадку потурання учнівському списуванню чи необ'єктивного оцінювання учнівських атестаційних робіт учитель буде звільнений з посади на підставі його особистого зобов’язання про неухильне дотримання принципів академічної доброчесності.

    2. Позбавити директора закладу права на довільне трактування обов’язковості чи необов’язковості дотримання вищеназваних рішень педагогічної ради закладу.

    Щодо структури мережі закладів

    1. Створити робочу групу зі спеціалістів МОН з координації роботи на місцях аналогічних робочих груп обласних державних адміністрацій з питань стратегічного планування нових регіональних мереж профільних закладів для старшокласників у рамках цільового тимчасового проекту за наступними внутрішньо системними напрямками:

    • замінити практику формування мережі 10 – 11 класів  місцевої громади/сільського району новим механізмом формування мережі закладів та їх профілів для випускників 9-х класів громади\сільського району;
    • запровадити механізм конкурсного перерозподілу педагогічних працівників для роботи у нових профільних закладах для старшокласників регіону;
    • розробити модель використання принципу «гроші йдуть за учнем» для фінансування нових профільних закладів освіти старшокласників на цільових засадах;
    • розробити порядок забезпечення учнів-старшокласників цільовим транспортним сполученням та тимчасовим житлом (пансіон);
    • ввести зміни до типового штатного розпису працівників нових закладів для старшої ланки.

    2. Створити робочу групу зі спеціалістів МОН та громадсько-освітніх експертів з розробки нового перспективного Положення про профільний загальноосвітній заклад у рамках тимчасового цільового проекту задля наступних системно-структурних напрямків освіти випускників 9-х класів:

    • регіональна програма попередньої профорієнтації та освітньої навігації;
    • професійно-технічна освіта;
    • професійно-сервісна освіта;
    • професійно-культурна освіта;
    • спеціалізована професійна освіта;
    • академічно-профільна освіта;

    3. Ініціювати розробку нової Концепції профільної освіти на засадах співпраці спеціалістів МОН, освітянської та батьківської громадськості на засадах проведення Конкурсу на кращий її варіант.

    Такі цільові зміни в організації навчання старшокласників для нашої системи вкрай необхідно якомога скоріше здійснити. Їх нагальність та важливість,  з одного боку, визначається світовою практикою функціонування відокремлених закладів профільної освіти старшокласників, а з іншого боку, наявним високим рівнем успішності, яку демонструють випускники поодиноких ліцеїв при університетах, що виникли завдяки локальним ініціативам окремих педагогічних ентузіастів в Україні.

    Володимир Бєлийзаступник директора фізико-технічного ліцею Херсонської міської радиОсвітня політика.

     

     реформа середньої освіти

Виробник
Підбір товарів
Яндекс.Метрика
Наверх