Товар успішно доданий до кошика!




Товар добавлен к сравнению!



Інтеграція навчальних предметів: плюси та мінуси

07.12.2016

Інтеграція навчальних предметів: плюси та мінуси

Перезавантаження змісту освіти (курикулярна реформа) ставить нас перед нагальною необхідністю здійснення інтеграції низки навчальних предметів. Зокрема йдеться про об’єднання української літератури та зарубіжної літератури в єдиний предмет «Література» та об’єднання фізики, хімії, географії та біології – у предмет «Природничі науки» («Природознавство» у 1-6 класах, та у 10-12 класах неприродничих профілей) за аналогією із загальноприйнятим у світі навчальним курсом «Science». У 7-9 класах передбачається інтеграція змісту освіти, без об’єднання предметів. Про підсумки дискусії, присвяченої питанню інтеграції, читайте далі.

Інтеграція навчальних предметів: плюси та мінуси

Перезавантаження змісту освіти (курикулярна реформа) ставить нас перед нагальною необхідністю здійснення інтеграції низки навчальних предметів. Зокрема йдеться про об’єднання української літератури та зарубіжної літератури в єдиний предмет «Література» та об’єднання фізики, хімії, географії та біології – у предмет «Природничі науки» («Природознавство» у 1-6 класах, та у 10-12 класах неприродничих профілей) за аналогією із загальноприйнятим у світі навчальним курсом «Science». У 7-9 класах передбачається інтеграція змісту освіти, без об’єднання предметів. Про підсумки дискусії, присвяченої питанню інтеграції, читайте далі.

Стратегічне оновлення змісту середньої освіти має йти з урахуванням загальносвітових тенденцій формування змісту шкільної літературної та природничої освіти, необхідності адаптації вітчизняної системи освіти до європейського освітнього простору.

У жодній країні світу немає шкільного предмета «Зарубіжна література». Ми єдині на всьому пострадянському просторі хто «винайшов» цей предмет з метою завантажити колишніх учителів російської літератури.

Загальноприйнятим у світовій практиці шкільництва є й інтегрований курс природничих наук Science. У Великій Британії відповідно до вимог програми «Природничі науки ХХІ століття» (Twenty First Сentury Science) природничі науки вивчаються як інтегрований загальноосвітній курс “Природничі науки” (Science). Особливість побудови інтегрованого курсу «Природничі науки ХХІ століття» полягає у його диференціації на три курси: загальноосвітнього базового курсу природничих наук (GCSE Core Science) та двох додаткових курсів – додаткового поглибленого (GCSE Additional General Science) та додаткового прикладного (GCSE Additional Applied Science).

У Канаді природничі науки (інтегрований курс Science: фізика, хімія, біологія) вивчаються у початковій школі, а у старшій школі в 10 класі (Grade 10) «Наука» (Sciense – комплексний предмет, що включає вивчення хімії, фізики, біології) разом із математикою та англійською мовою входить до переліку трьох обов’язкових предметів.

Сьогодні існує нагальна потреба у розробці інтегральних проблемно орієнтованих навчальних курсів нового покоління, а це вимагає міждисциплінарного синтезу та об’ємного поліпредметного системного бачення. У зв'язку з цим виникає необхідність переструктурування змісту навчальних предметів з позицій інтегративного підходу з метою усунення другорядного та застарілого матеріалу та систематизації знань.

На жаль, у вітчизняній педагогічній науці поняття міждисциплінарної інтеграції та механізми її реалізації досі не стали предметом цілісного дослідження.

Тільки зараз інформація про можливе об’єднання української літератури та зарубіжної літератури в предмет «Література», а фізики, хімії, географії та біології – у предмет «Природничі науки» («Природознавство») спричинила дискусію і педагогічна громадськість почала активно обговорює проблеми, пов’язані з можливою інтеграцією предметів двох галузей.

Обговорення проблем інтеграції відбувалося за напрямами:

1. Модернізація змісту літературної освіти у контексті створення єдиного інтегрованого курсу літератури: плюси та мінуси.

2. Інтеграція предметів природничого циклу в інтегрований курс «Природничі науки» («Природознавство»): очікувані позитивні аспекти, ризики й загрози.

Думки учасників круглого столу розділилися. Переважно вони мали діаметрально протилежний зміст з вагомою аргументацією. Дехто намагався знайти певний компроміс між такими позиціями і сформувати підхід для використання ідей інтеграції в умовах предметного навчання.

Примітними є суттєві відмінності в ставленні до проблем інтеграції між учителями зарубіжної літератури, української мови і літератури та вчителями предметів природничого циклу. Останні набагато лояльніше ставляться до ідеї інтеграції та більш позитивно оцінюють її можливі результати.

Зосереджуючи увагу на визначенні терміну «інтеграція» з педагогічної точки зору, слід зауважити, що інтеграція – це взаємопроникнення елементів, які є роз’єднані, але мають генетичну спорідненість: внутрішні зв’язки наук, мистецтв, знань та уявлень про світ та людину тощо. Педагогічна інтеграція – це різновид наукової інтеграції, яка, однак, здійснюється в рамках педагогічної теорії і практики, передбачає пояснення, прогнозування конкретних проявів інтеграції в педагогічному процесі. Педагогічна інтеграція – це доцільно організований зв’язок однотипних частин і елементів змісту, форм і методів навчання в рамках освітньої системи, що веде до саморозвитку особистості. Тобто інтегрування – це якісно відмінний спосіб структурування, презентації та засвоєння програмового змісту, що уможливлює системний виклад знань у нових органічних взаємозв’язках і має значний вплив на розвиток особистості. Повний текст статті.

А.Бабенко, м. Кропивницький

Ми, науковці, методисти, учителі й батьки, учні та студенти, представники громадськості й просто небайдужі громадяни України, підтримуючи в цілому реформи та необхідність оновлення української системи освіти, виступаємо за збереження самостійних шкільних предметів, що належать до кола україноцентричних дисциплін, зокрема української мови, української літератури та зарубіжної літератури.

Вважаємо, що ідея інтеграції цих предметів, що видається як перспективна освітня новація з опорою на досвід європейської (зокрема, польської) школи, фактично є нищенням національної системи мовно-літературної освіти. Глибоко переконані, що під час гібридної війни, спрямованої на підрив української державності та деморалізацію нашої спільноти, інтегрувати чи об’єднувати (себто в будь-якому випадку, скорочувати) ідеологічно важливі україноцентричні предмети, що мають стати надійним фундаментом національної безпеки України, категорично не можна! Українська мова, українська література та зарубіжна література безпосередньо формують світогляд національно свідомої особистості, її національну картину світу, сприяють вихованню патріотичних почуттів, дають відповідь на важливі екзистенційні питання: «Хто я? Де мій дім? Кого я люблю?».

Усі три вищеназвані предмети є вельми важливими у вихованні української молодої генерації третього тисячоліття. Так, оволодіння державною мовою на належному рівні сприяє вирішенню питання об’єднання країни й позбавляє ворога, що використовував мовну карту як привід для війни, потужного засобу маніпуляції масовою свідомістю наших громадян. Для вирішення питання вкрай важливо мати самостійний мовний курс із достатньою кількістю навчальних годин.

Вивчення української літератури окремим предметом та у взаємозв’язку з курсом української мови, посилює дієвість останнього в оволодінні учнів мовленнєвими навичками, грамотністю, творчим та аналітичним мисленням, до того ж, формує системне уявлення про рідну літературу та її вершинні здобутки, яскраво презентує духовний поступ нашого народу, значно посилює виховне спрямування освіти, зокрема любов до своєї національної культури, історії, характеру, плекає національну гідність, виступає оберегом споконвічних цінностей і звичаїв, важливим чинником в утвердженні національних інтересів.

Із звернення науково-педагогічної спільноти, представників громадськості та всіх небайдужих до Міністра освіти і науки УкраїниПовний текст звернення.

МІЖПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ «УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА» ТА «ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА» ЯК ОБ’ЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ. …Які ж є підстави вважати, що інтеграція двох літературних дисциплін здатна корінним чином реформувати літературну освіту? По-перше, інтегрований курс літератури (2+2=4 години на тиждень) створює ситуацію, коли на вивчення кожного програмового твору відводиться більше навчального часу – це дасть змогу уникнути калейдоскопічності програми й водночас сконцентрувати увагу на вивченні тексту, тобто на здобутті учнями основної компетенції, набуття якої покликана забезпечити літературна освіта. По-друге, з’являється можливість переформатувати програми за новими принципами, сказати б, за новою філософією, яка була б зорієнтована на здобуття учнями основних компетенцій у світлі вимог нової української школи: програма має будуватися таким чином, щоб учень здобував уміння аналізувати текст, розумів його смисли і художню значущість, розвивав свої усні і письмові мовленнєві уміння та навички. Іншими словами, замість екстенсивно-поверхового засвоєння літературного матеріалу, інтеграція двох літературних дисциплін дає шанс перейти до його інтенсивно-поглибленого вивчення. Наголошуємо: дає шанс, якого досі не було і яким ще потрібно уміло скористатися.

Окреме питання про можливість і потребу інтеграції предметів «українська мова» і «література». У багатьох зарубіжних освітніх системах ці дисципліни є інтегрованими. У нас традиційно вони вивчаються окремо. Для молодших і середніх класів ця традиція є міцно укоріненою і її не варто порушувати як таку, що вже набула досвіду. Тим більше, що в середніх класах ці два предмети читаються одним учителем. У старших же класах ситуація інша. Довгий час українська мова там взагалі не вивчалася, її засвоєння відбувалося лише в середніх класах. Але з початку цього століття українська мова вивчається і в старших класах. Вочевидь, таке рішення було прийняте через настільки незадовільну мовну підготовку випускників середніх шкіл, що довелося, не оголошуючи справжніх причин, сором’язливо прибрати письмовий літературний твір зі вступних екзаменів до вишів – його замінили спочатку на переказ, а потім – на диктант. Введення української мови в старших класах не виправдало себе з різних причин. Програма, на перший погляд, була сконструйована таким чином, щоб розвивати як усне (аудіювання, художнє читання, елементи риторики), так і письмове (лексикологічні та стилістичні засоби тощо). Насправді ж йшлося про мовленнєві компетенції, які природніше, а значить, і ефективніше можна було б розвивати на уроках літератури. Це той випадок, коли інтеграція літератури й мови як двох навчальних дисциплін була б органічною, а значить, і результативною (…) «Художня культура» та «Естетика», що вивчаються у старших класах, – це дві навчальні дисципліни, інтегрування яких з «художньою літературою» не лише можливе, а й необхідне – тут синергетичний ефект гарантований. Причому навчальний зміст цих двох дисциплін необхідно інтегрувати в «художню літературу», що вивчається не лише в старших класах, а й у середніх. Чого лишень варті творчі письмові роботи, написані «за картиною»! Окреме питання – інтеграція у навчальні програми з літератури елементів медіаосвітнього дискурсу.

Чи не забагато? – виникає питання. Ні, не забагато. Більше того – достатньо. Бо 4 тижневі уроки в середніх класах і 5–6 уроків інтегрованого курсу літератури у старших класах – це величезний ресурс навчального часу, котрий за умови його умілого використання здатний забезпечити учнів компетенціями, що відповідатимуть вимогам нової української школи. Справа лише за мистецтвом програмування інтегрованого навчального курсу «художня література» («словесність»), такого програмування, яке здатне при його втіленні у навчальну практику породити синергетичний ефект (повний текст статті).

Григорій Клочек, доктор філологічних наук, професор, м. Кропивницький

Проаналізувавши пропозицію об’єднати викладання української мови, української літератури та зарубіжної літератури в один інтегрований предмет під назвою «Словесність» (див.: Клочек Гр. Про час «Х» у реформуванні освіти // Дзеркало тижня. – 2016. – № 28, 12 серпня. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/pro-chas-h-u-refor muvanni-osviti-_.html; виступи члена робочої групи із розроблення нового Державного стандарту середньої освіти Мирослави Товкало щодо процесу реформування основної і старшої школи (Інтегрована мова. Діти нарешті заговорять українською // Освіта. ua – Режим доступу: http://osvita.ua/school/52827/)), а також матеріали громадської дискусій з цього приводу (див.: виступи проф. О. О. Ісаєвої, проф. Ж. В. Клименко, вчителя-методиста І. В. Мегедь, низку листів до Міністра освіти і науки України Л. М. Гриневич – див.: http://www.isaieva.kiev.ua/important.html, матеріали подіумної дискусії вчителів зарубіжної літератури України http://www.isaieva.kiev.ua/important. html – див: http://svitlit.ippo.kubg.edu.ua/?p=838 ), учасники Міжрегіональної науково-методичної конференції «Актуальні проблеми професійної підготовки студентів-філологів до роботи у сучасному освітньому просторі», яка відбулася 3-4 листопада 2016 року на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) дійшли наступних висновків:

1. Задум об’єднати викладання української мови, української літератури та зарубіжної літератури в один інтегрований предмет під назвою «Словесність» має виразний деструктивний характер, оскільки не враховує реальної ситуації, що склалася у нашій державі, а з цієї причини здатний живити сепаратистські тенденції, що активізувалися під впливом російської агресії на сході України. Саме на тлі вивчення української мови, української літератури та зарубіжної літератури в українських перекладах представники національних меншин, які мешкають у нашій країні, отримують реальну можливість інтегруватися в єдиний український національно-державний простір, монолітність якого – це запорука незалежності Української держави.

2. Предмети українська мова та українська література формують національну українську свідомість і український патріотизм. Якщо в Україні не буде вивчатися титульна мова і література, про яке «майбутнє» країни може вестися річ?! Якщо українці не будуть вивчати рідну мову, в якій країні світу вона буде викладатися?!

3. Предмет зарубіжна література на матеріалі художніх творів сприяє кращому розумінню європейських цінностей, культури та традицій, що відповідає сьогоденному курсу України – зміцнення зв'язків із Євросоюзом. Якщо вилучити цей предмет зі шкільної програми, тоді як українські діти зможуть зрозуміти «спільне» і «відмінне» українського та європейського – це відрив від європейських орієнтирів.

4. Пропозиція до інтеграції кількох предметів гуманітарного циклу не вирішує жодних проблем організації шкільної освіти, не веде до розвантаження навчального процесу у школі. Вважаємо за необхідне підкреслити, що реально розвантажити предмети гуманітарного циклу може тільки докорінна зміна змісту програм, які будуть побудовані з послідовним врахуванням вікових особливостей учнів та базових цілей філологічної освіти в школі.

Із Резолюції Міжрегіональної науково-методичної конференції «Актуальні проблеми професійної підготовки студентів-філологів до роботи у сучасному освітньому просторі» щодо питання інтеграції мовно-літературних предметів у загальноосвітній школі (повний текст резолюції конференції).

«Якщо людина не крокує в ногу зі своїми супутниками, то це, можливо, тому, що їй вчуваються звуки іншого маршу»
Генрі Торо.

Що таке предметно-методичне лобі в шкільній освіті України або чому увесь світ «йде не в ногу»?!

Давно я не читав колективних «листів трудящих». А от зараз трапилась така нагода. Більше тисячі науковців, вчителів і мам «учня 10-В класу» у єдиному пориві кинулись на захист окремого курсу «Зарубіжна література», який у нас колись придумали, щоб було чим завантажити екс-вчителів російської літератури. Не важко передбачити, що наступна хвиля буде на захист хімії, якщо ми таки створимо загальноприйнятий у світі інтегрований курс «Наука».

Читайте «отвєт Керзону» від доктора філологічних наук Григорія Клочека на порталі Освітня політика.

Віктор Громовий, шеф-редактор порталу «Освітня політика»

Система образования вФинляндии считается одной из лучших в мире. В рейтингах по оценке образования эта страна входит в десятку самых престижных. Однако местные власти не стремятся почивать на лаврах и решили устроить настоящую революцию в школьной системе. Чиновники хотят отменить школьные предметы: тепер не будет уроков физики, математики, литературы, истории и географии. Глава Департамента образования Хельсинки Марьо Киллонен так объясняет изменения: «Есть школы, в которых преподают старомодным способом то, что было хорошо в начале 1900-х годов. Но потребности сейчас изменились, и мы должны создать что-то пригодное для XXI века». Вместо отдельных предметов школьники будут изучать события и явления в междисциплинарном формате. Так, например, Вторая мировая война будет рассматриваться с точки зрения истории, географии и математики. А при изучении курса «Работа в кафе» ученики получат комплексные знания об английском языке, экономике и коммуникативных навыках.

Такая система вводится для старшеклассников начиная с 16 лет. По задумке, ученик должен будет сам выбрать, какую тему или явление изучать, исходя из представлений об их необходимости для дальнейшей жизни. Таким образом, подросткам не надо будет проходить полный курс физики или химии и задаваться вечными вопросами: «А мне это надо?» и «Для чего я все это учу?». Также меняется традиционный формат общения «учитель — ученик». Ученики не будут сидеть за партами и тревожно ждать, корда же их вызовут к доске. Вместо этого будет совместная работа в небольших группах и обсуждение проблем. Финская система образования поощряет работу в коллективе, а потому изменения в работе коснутся и преподавателей. Школьная реформа потребует большего взаимодействия между учителями разных предметов. Примерно 70 % педагогов в Хельсинки уже прошли подготовку по новой системе подачи информации и получат прибавку к зарплате. Полностью обновить систему планируется к 2020 году.

В.Коваль

Ідея інтеграції шкільних предметів є новою для фінської школи, а не для вітчизняної. Відомо, що у 1922 – 1934 рр. у радянській українській школі не було викладання окремих предметів, а існувало «комплексне навчання» (за програмами навчальних комплексів «Природознавство», «Суспільствознавство» та «Працезнавство»). Не існувало такої близької й зрозумілої нам урочної системи організації навчального процесу. Замість традиційних уроків проводилися практичні заняття за різними, нерідко альтернативними одна одній програмами, на яких учні мали основну частину потрібної для навчання інформації отримувати не із підручників, а із навколишнього середовища. Тому понад 50% навчального часу учні мали проводити в екскурсіях в природу і соціум. Головними методами навчання вважалися метод проектів, бригадно-лабораторний метод та «Дальтон-план». На практичному занятті, наприклад, із природознавства, могли використовуватися відомості з фізики, математики, хімії та біології. Така система організації та методичного забезпечення навчального процесу мали як переваги, так і недоліки. Проте, комуністична партія нарахувала недоліків у десятки раз більше, ніж успіхів і в 1933 – 1934 роках серією постанов ЦК ВКП(б) скасувала комплексне навчання, заборонила метод проектів, проголосила урок основною (а фактично – єдиною) формою організації навчального процесу. Було впроваджене предметне навчання за єдиною для всієї країни програмою з кожного предмета і певними дозволеними методами його викладання. Основним джерелом інформації для учнів та засобом навчання став підручник – стабільний, єдиний і безальтернативний.

У такому вигляді, з незначними змінами, система навчання збереглася до наших днів. Усі спроби реформування системи освіти України, що здійснювалися протягом останніх 25 років, суттєвих змін до змісту і характеру навчання і форм організації навчального процесу не внесли. Сьогодні, в процесі реформування шкільної освіти, гадаю, слід згадати не лише зарубіжний досвід інтеграції навчальний предметів, алей ВІТЧИЗНЯНИЙ. Він вартий уваги та поваги.

О. Жосан, м. Кропивницький

О соединении школьных предметов и почему это не получится. 1993 год. Мы с подругой – тоже программисткой – поспорили на ящик шампанского, кто из нас дольше продержится в школе, потому что там «дети невыносимы, учителей не слушают, все кошмарно». Школа была через забор от работы, работа непыльно-кодерской, время нашли. Так я впервые оказалась в школе. Директор, тогда еще сильно пьющий, обещал компьютеры к концу 1 четверти, потом 2, потом к 8 марта, даже показывал склад, где стояли коробки. В итоге у меня оказалась пара в неделю того, что нынче называют технологиями, а тогда трудами. Без техники, без надежды на технику, без опыта, программ и прочего.

Мы кодили на листочках, но больше говорили о жизни. О том, стоит ли учиться или зарабатывать 200% на розничной торговле носками с барабашовского рынка логичнее будет, как договариваться с родителями и что делать с учителями, о успешных людях и компьютерах, о нервных учителях, дурной хронологической таблице дат, как надо бы преподавать литературу, почему мандельштамовский «Воронеж-нож» о беде человеческой, а не городе, как играть в vga-planets лизардами и почему птицами мне нравится больше. Так у меня появились первые ученики и первые проблемы с учителями. После пары о поэзии, в учительской собрался митинг около рыдающей литераторши с лозунгом: «Может Вы все предметы будете вести?». Ответ: «Кроме английского и физкультуры – без проблем» сорвал жидкие аплодисменты трудовика и физрука, залитые тут же праведным гневом коллег.

Прошло два десятка лет. Ничего не изменилось. Мы продолжаем изучать отдельно рыбу (в лучшем случае, а то и по частям), отдельно водоросль, отдельно воду в аквариуме (Света, спасибо за ассоциацию;) не понимая, почему все так сложно и пытаясь увязать это в систему. Филологи разделили язык и литературу и с ужасом боятся соединения, все охраны здоровья и прочее обжд уверено, что оно не биология, а химия гордо развелась с физикой и съела свидетельство о браке.

Почему не будет этого объединения? Учителя не дадут это сделать. Потому что «часы». Все. И да, еще одно смешное: информатика. Просто не-бы-ва-ет. Вообще ненужное паренье мозга без смысла. Тут пропиарили новый учебник по новой программе. Его хорошие люди написали, правда. Но адский ад учить непонятно чему там остался, просто с другими картинками. И «маніпулятор миша» там есть. Я все учебники информатики начинаю тестить с мыши и «устройства компьютера». Дальше рыдаю. Успокаиваюсь, как обычно, тем, что за этими поколениями детей идут такие же прекрасные. А в учительские не хожу с 1993 года. И да, вести английский и физкультуру так и не научилась. Сегодня еще немного ретро, а то, чувствую, что уже подкатывает песня выпуска «ой, да на кого ж вы меня покидаете?»

Л. Булыгина, г. Киев

У програмах ніби спеціально все розірвано та розкидано за часом вивчення. Дуже добре працює інтеграція та бінарність, але це тільки при особистому контакті педагогів. У цьому випадку вчитель якраз «перепрацьовує»: на уроці працюють два, а то і три педагоги. Такий підхід є цікавим як для учнів, так і вчителя. Як учитель хімії, я є палким фанатом інтегрованого підходу, тому «йду» навіть у початкову школу з практикою при вивченні природознавства.

Н. Степура, м. Київ

Надо по-другому соединять предметы. Это как конструкторы-паззлы. Секрет в том, что складывать-интегрировать нужно не школьные предметы (это пустая затея, что и подтверждено 50-летним таким опытом), а крутиться вокруг явлений-вещей-ситуаций. Кейсов. А формулы-теоремы – правила-законы «наслаивать» на эти явления. Это и есть выход. Он подтвержден уже многими странами, да и у нас видны эти преимущества.
Так что не всё так безнадежно.

В. Спиваковский, г. Киев

Вот про биологию точно да. Преподаю я свою первую помощь и не хватает мне её то тут, то там. В связке эти знания держались бы в голове куда лучше. Интеграция здесь, действительно, нужна.

В. Кузнецов

Все написанное так близко, также пережито, перечувствовано... Ломать всегда сложно, для кого-то страшно, для кого-то безальтернативно. Но лед тронулся, господа присяжные заседатели, лед тронулся!

М. Носкова

Вчителі! Об'єднуйтесь і працюйте на реформи - ніби і міністр освіти непогана, тож треба скористатись моментом швидко і присвятити на то час. Бо через наше «не маю часу» так і живемо дотепер в «совку». Якщо почати з 1 класу, то через 10-15 років у нас чиновників і Міністерств не так багато буде – наприклад, одне Міністерство використання природних ресурсів замість Мінекології, Мінпаливаіенергетики і Держводгосп, про що я всюди агітую. А Людмилі Булигіній мій респект – побільше би таких учителів і Україна би стала найкращою країною в світі. Зрештою країною і так є, тільки з державою (читай владою) в нас проблема.

Оксана Д.

Ми, учасники Всеукраїнського круглого столу «Шкільна літературна освіта: вчора, сьогодні, завтра», обговоривши питання реформування шкільної літературної освіти в Україні, дійшли таких висновків.

1. З огляду на постколоніальний, посттоталітарний та постлінгвоцидний стан українського суспільства, агресію Російської Федерації проти держави Україна наполягаємо на збереженні в системі базової і повної загальної середньої освіти окремих повноцінних навчальних дисциплін «Українська мова», «Українська література», «Зарубіжна література». Глибоко переконані, що ідеологічно важливі україноцентричні предмети «Українська мова», «Українська література», «Зарубіжна література» виконують функцію націєтворення, тим самим закладаючи підмурівок національної безпеки і сприяючи розвитку нашої країни.

2. Підтримуємо намір очільників держави вдосконалити та модернізувати шкільну освіту і водночас наголошуємо, що реформування гуманітарного складника освіти потребує послідовної реалізації принципу україноцентризму, прозорого, системного, виваженого підходу та має відбуватися з урахуванням нинішнього стану українського суспільства, його найактуальніших запитів та викликів.

3. Пропонуємо на основі принципів публічного обговорення, прозорості і професійності створити робочу групу з найавторитетніших представників науково-методичної та вчительської спільнот різних регіонів України з метою оновлення змісту, розвантаження типових навчальних програм шкільних предметів «Українська мова», «Українська література», «Зарубіжна література», налагодження стійких міжпредметних зв'язків, узгодження обсягу та змісту навчального матеріалу. м. Київ, 25.11.2016 р.

РЕЗОЛЮЦІЯ УЧАСНИКІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КРУГЛОГО СТОЛУ «ШКІЛЬНА ЛІТЕРАТУРНА ОСВІТА: УЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА»

«Для сучасного читача читання Гомера навіває, звичайно, величезну й тривку нудьгу,
проте хто ж посміє в цьому зізнатися?» - писав Гюстав Лебон. Як коротко, сильно й страшно для вчителів так званої зарубіжної літератури сформулював думку мудрець ще сто років тому, а ми й досі встидаємося в цьому зізнатися.

Віталій Брудновський

Інтеграція природознавчих предметів

1. Освітня галузь Природознавство містить в собі фізику, хімію, біологію, географію.

2. Ці предмети, як правило, ведуть різні вчителі. Здавалося б, що інтеграція тут має викликати більший, у порівнянні з мовою і літературою, чи алгеброю і геометрією, супротив. Утім інтеграція на рівні галузі виглядає привабливою в наступній схемі:

  • 1-6 класи — інтегрований курс Природознавство, який у початковій школі викладається вчителем-початківцем, а у 5-6 класах — будь яким вчителем природничих предметів. Метою цього курсу є пропедевтика вивчення предметів в основній школі, закладення підвалин розуміння природничо-наукової картини світу. Тут важливо не починати вивчення тем з окремих предметів, а формувати саме цілісне уявлення про природу, її об’єкти й процеси.
  • 7-9 класи — вивчення окремих предметів — фізики, хімії, біології, географії. Варто розуміти, що на цьому вивчення предметів в основній школі має бути завершеним. Тобто мають бути викладені всі теми, які є важливими для розуміння цілісної картини світу.
  • 10-12 класи гуманітарного профілю матимуть узагальнений курс «Природа», «Природничі науки», «Основи природничо-наукової картини світу», «Сталий розвиток», «Глобальні проблеми людства» чи будь-який інший, що матиме на меті продовження формування цілісної картини світу в майбутніх гуманітаріїв, усвідомлення себе частиною природи й природи як власного середовища життя.
  • 10-12 класи фізико-математичного профілю матимуть або окремі предмети (хімію, біологію, географію), або узагальнений курс цих дисциплін з тематикою, орієнтованою на відповідний профіль.
  • 10-12 класи хіміко-біологічного, географічного чи інших природничих профілів матимуть або окремі курси непрофільних природничих предметів і математики, або узагальнений їхній курс з тематикою, що напрямлена на краще оволодіння профільними предметами.

Інтеграція природознавчих курсів відбувається у двох напрямках – за змістом і за методами. Зміст шкільного предмету «Природознавство» охоплює елементи знань кожної з природничих наук. Зв'язок з цими науками проявляється і в методах навчання. Методика вирішує питання добору наукових знань у шкільний курс, найбільш раціональних методів їх вивчення. З іншого боку, знання вікової фізіології потрібні для виявлення оптимальних умов вивчення природознавства молодшими школярами (наприклад, для вирішення питань про допустимі фізичні навантаження під час шкільних екскурсій в природу, проведення природоохоронних робіт).

Інтеграція елементів методик різних природничих наук у єдиний курс має певні складності. Кожна методика викладання (географії, біології, фізики, хімії) достатньо самостійні, і їх інтеграція можлива лише на основі загальних законів і принципів навчання, тобто на основі дидактики. Будь яка методика викладання опирається на загальні закономірності, принципи процесу навчання.

Р. Шаламов, канд. біол. наук, заслужений учитель України

Т. Гільберг, канд. геогр. наук, заслужений працівник освіти України

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Перспективи подальшого розвитку української школи вбачаються в удосконаленні змісту освіти, найважливішим напрямом якого є фундаменталізація, спрямована на створення такої системи та структури освіти, пріоритетом яких є не прагматичні, вузькоспеціалізовані знання, а методологічно важливі знання, що сприяють цілісному сприйняттю наукової картини світу, інтелектуальному розквіту особистості і її адаптації в швидко змінних соціально-економічних і технологічних умовах. Міждисциплінарна інтеграція стає засобом генералізації та інтеграції знань на основі фундаментальних ідей, законів і теорій.

Інтеграція – це не механічне поєднання двох або більше предметів. Мова йде про взаємопроникнення, об’єднання їх у єдине ціле на основі спільного підходу. Інтеграція докорінно змінює зміст і структуру сучасного наукового знання, веде до його генералізації та універсалізації, оскільки саме інтеграційні процеси здатні одночасно враховувати запити всіх навчальних дисциплін. Тому принцип міждисциплінарної інтеграції має виступати основним механізмом оптимізації змісту шкільної освіти.

2. На сьогодні у педагогів, учнів, батьків, науковців, керівників органів управління освіти немає необхідного розуміння введення до навчальних планів інтегрованих курсів замість навчальних предметів та сформованої на достатньому рівні готовності до впровадження освітньої інновації – інтегрованого навчання. Відсутнє повне і чітке розуміння мети, змістових і процесуальних аспектів, очікуваних результатів впровадження даної інновації, а також – переваг інтегрованого навчання перед предметним.

3. Зважаючи на те, що серед учителів природничих дисциплін є більше прихильників інтеграції, ніж серед учителів-філологів, варто розпочати підготовку до впровадження інтегрованого навчання саме з курсу «Природознавство» (у 1-6 класах), а також підготовку інтеграції змісту предметів фізики, хімії, біології, географії для викладання у 7-9 класах. А для відповідної роботи в освітній галузі «Мова та література» визначити більше часу та віднести на перспективу. Слід також звернути увагу на міру інтегрування навчального матеріалу, процес, науково-методичне та кадрове забезпечення створення програм нових курсів.

4. З огляду на існування потужного предметно-методичного лобі в шкільній освіті України, Міністерству освіти і науки, Національній академії педагогічних наук України потрібно розробити та реалізувати програму ґрунтовної та широкої роз’яснювальної роботи з питань інтеграції навчальних предметів серед усіх учасників навчально-виховного процесу: вчителів, учнів та батьків. У цій роботі варто використовувати не лише закордонний, але й вітчизняний досвід інтегрованого навчання, спираючись на результати наукових історико-педагогічних досліджень.



Поділіться цією посиланням:


  1. Рекомендації учням щодо проходження ЗНО
    16.05.2017

    Рекомендації учням щодо проходження ЗНО

    Для того щоб ви могли впевнено впоратися з тестом у напруженій обстановці зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), почніть готуватись до тестування заздалегідь. А як краще впоратися з цим завданням, вам підкаже цей матеріал.

    Тренуйся. Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів - просто заради тренування, наприклад, проходити тести ЗНО онлайн. Не можна навчитись добре виконувати тести, не тренуючись на них самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки знайомлять з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід - самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.

    Поспішай. Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, необхідний для виконання тестів зовнішнього оцінювання. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації, неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.

    Випробовуй. У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що ж саме є необхідним в інструкції до даного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробовувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.

    Пропускай. Треба навчатися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов'язково впораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви не добрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починається з легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.

    Вгадуй. Якщо ви не впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.

    Виключай. Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох відповідях (а це легше), а не відразу на п'ятьох-сімох (що набагато складніше).

    Скорочуй вибір. Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п'яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші такими, що підходять з рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, а намагатись вибрати відповідь з інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це - теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь точно не підходить) - це теж знання, і нерозумно відмовлятись від його використання.

    Думай тільки про поточне завдання. Коли ви бачите завдання (запитання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання. Ця установка дає безцінний психологічний ефект - забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилось вам «не по зубах»). Думайте тільки про те, що кожне нове завдання - це шанс набрати бали.

    Читай завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших запитаннях.

    Не засмучуйся. У будь-якому професійно підготовленому тесті є завдання, з якими ви просто не зможете впоратись. Більше того, усі 100 % завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду. Навіть якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалили тест, пам'ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з'ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний. Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатись максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й «тримати» їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.

    Заплануй два кола. Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) тестування пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелось пропустити.

     

     підготовка до ЗНО ЗНО онлайн ЗНО вступна кампанія умови вступу програми ЗНО

    Посилання за темою:

  2. Опорний конспект про японську школу
    23.03.2017

    Опорний конспект про японську школу

    Починаючи з 70-х років ХІХ століття почалися перші освітні реформи Мейджі-періоду, завданням яких було «поєднати японський дух із західним навчанням». Головне, що сприйняли японці із надбань західної педагогічної думки, — ідея «дитиноцентрованої освіти».

    Система освіти в Японії продемонструвала дивовижну здатність вбирати в себе передові педагогічні ідеї, трансформуючи їх в ефективні освітні моделі.

    «Свобода, індивідуальність, різноманітність» — «три кити», на яких почала базуватися школа післявоєнної Японії.

    Школа в Японії має структуру 6+3+3:

    • Elementary Schools — 6 років навчання (з 6 до 12 років);
    • Lower Secondary Schools — 3 роки навчання (12-15 років);
    • Upper Secondary Schools — 3 роки навчання (до 18 років).

    Існує два відповідальні періоди для японської молоді: 15 років і 18 років — у такому віці юні японці складають іспити (деякі, хто вибрав приватну школу, вступні екзамени складають ще й у 12 років).

    Японська система освіти передбачає, що до 9-го класу всі учні навчаються за універсальними програмами, після закінчення 9-ти класів діти можуть обрати тип старшої школи, до якої вони вступатимуть (академічна, комерційна, індустріальна, сільськогосподарська, загальноосвітня тощо).

    Головне призначення японської школи - підсилювати у дитини смак до життя!

    Yutori (можливості для зростання) та Ikiru-Chikara (життєрадісність).

    В уявленні японців школа перш за все має забезпечувати дві речі: yutori (англ. room to grow) можливості для зростання й ikiru-chikara (англ. zest for living) смак до життя, життєрадісність.

    Звісно, дитина може скористатись можливостями для зростання лише у випадку, якщо в школі є:

    • kosei shugi’ (англ. the promotion of individuality), заохочення індивідуальності;
    • kosei no sonchô’ (англ. respect for individuality), повага до індивідуальності;
    • kosei jûshi’ (англ. an emphasis on individuality), акцент на індивідуальності.

    Вони називають прості резони культивувати ikiru-chikara: життєрадісні діти щасливіші, менш невротичні, більш працездатні… Життєрадісність є однією із сильних сторін характеру, якій психологи відводять ключову роль у здатності людини жити щасливим і повноцінним життям.

  3. Одягнути «голого короля» вищої освіти
    30.08.2017

    Одягнути «голого короля» вищої освіти

    Нынешняя публикация – попытка задать дискуссии о ЕГЭБО новый вектор, поскольку одним из наиболее важных вопросов для нашего общества как раз является вопрос о том, что же делать с высшим образованием. Свои ответы на этот волнующий вопрос предлагает и. о. ректора Харьковского национального университета радиоэлектроники Эдуард Рубин.

    Наше Министерство образования и науки не имеет никакой стратегии развития высшей школы. Об этом я писал не раз в своих публикациях.

    Недавняя позорная история с Единой государственной электронной базой по вопросам образования, по-моему, как нельзя более наглядно показала всем, что король – гол.

    Моя предыдущая колонка о ситуации с ЕГЭБО спровоцировала нешуточную дискуссию.

    Нынешняя публикация – попытка задать ей новый вектор, поскольку, как мне видится, одним из наиболее важных вопросов для нашего общества как раз является вопрос о том, что же нам делать с высшим образованием.

    Я «влип» в эту тему много лет назад: после того как в начале «нулевых» создал один из первых в Украине ИТ-бизнесов, а через некоторое время, с развитием рынка, оказалось, что в стране – дикий дефицит молодых квалифицированных кадров.

    Поскольку систему подготовки специалистов от реальных потребностей работодателей отделяла настоящая пропасть, мы, «айтишники», начали искать разные формы сотрудничества с вузами, чтобы влиять на качество обучения и потом привлекать выпускников на работу.

    Потом тема модернизации нашего образования увлекла меня настолько, что я безо всяких сомнений ринулся в нее с головой, приняв предложение возглавить и реформировать Харьковский компьютерно-технологический колледж, затем год отработал исполняющим обязанности ректора Харьковского национального университета радиоэлектроники.

    Таким образом, у меня была возможность получить объемное, «разноуровневое» представление о проблемах образования, как снаружи, так и изнутри системы.

    Кроме того, во всех своих зарубежных поездках (а я много езжу по свету) давно интересуюсь тем, как строится работа университетов.

    И вот, опираясь на весь этот «бэкграунд» личного опыта, хочу поделиться своим видением некоторых принципов, на которых должна стоять реформа нашей системы высшего образования.

    Автономия университетов должна стать не декларативной, а реальной

    МОН необходимо избавить от полномочий управляющего органа, сохранив за ним, главным образом, регуляторную функцию.

    Мы провозгласили автономию вузов, но процесс этот так и не завершен, университеты не чувствуют себя свободными, и все важнейшие вопросы своей жизнедеятельности вынуждены согласовывать на министерском уровне.

    В разных странах функции министерства образования очень разнятся, но нам, с учетом традиционно высоких коррупционных рисков, на мой взгляд, нужна максимальная либерализация сферы высшего образования.

    Чем меньше администрирования, тем лучше.

    Что значит перевести МОН из режима управления в режим регулирования?

    Это значит, что Министерство должно быть разработчиком госполитики в сфере образования и устанавливать единые правила игры для всех участников процесса.

    Оно также должно следить за выполнением этих правил, но даже эти функции надзора не должны быть монополией МОН, а распределяться между министерством, профессиональными саморегулирующимися организациями, ассоциациями работодателей и другими заинтересованными общественными структурами.

    Правила игры должны быть едины для всех, и для государственных, и для частных вузов

    И те, и другие должны иметь равный доступ к бюджетному финансированию. Это один из ключевых моментов, на котором должна стоять система.

    Все без исключения вузы должны иметь безоговорочное право получать доход, как из госбюджета, так и от обучения по контракту.

    И все без исключения должны выйти из рабства «тарифных сеток» и получить полное право свободно распоряжаться своими деньгами, только так вузы смогут привлекать лучших сотрудников, платить им большие зарплаты, а значит, создавать для университета в целом дополнительные преимущества.

    «Деньги идут за студентом»

    Этот принцип должен быть главным критерием бюджетного финансирования.

    Если мы его внедрим, то решим очень многие проблемы. И здесь нам в помощь – элементы электронного администрирования, которые сделают процесс бюджетирования вузов конкурентным, прозрачным и, по сути, автоматическим.

    Реализовать это совсем несложно: абитуриент сдает ЗНО на оговоренный высокий балл, дающий ему право поступить на бюджет – и тут же получает электронный ваучер, подтверждающий, что государство готово профинансировать его дальнейшее образование.

    С этим ваучером он поступает в выбранный им вуз и, таким образом, приносит доход университету.

    Конечно же, есть специальности, которые не пользуются спросом, но в силу тех или иных причин важны с точки зрения государственной политики и прогнозов развития страны.

    По таким направлениям должно быть отдельное решение, и они должны дотироваться независимо от реального спроса на профессию, по крайней мере, на первых порах, пока рынок и это не отрегулирует.

    Скажем, государство решает, что ему нужны инженеры-машиностроители, врачи для сельской местности, астрономы и т. д., – и поддерживает эти направления льготами для студентов, готовых, например, по окончании вуза отработать несколько лет под госзаказ.

    Все остальные направления уходят в «открытое плавание», и возникнет настоящий рынок образовательных услуг с сильной конкурентной средой.

    Количество вузов должно уменьшиться

    Давайте уже, наконец, признаем честно: высшее образование, в отличие от среднего школьного, не является обязательным.

    Сегодня подавляющее количество выпускников устремляется в вузы и создается обманчивое впечатление, что у нас очень образованное население.

    Но количество вузов, которое Украина унаследовала с советских времен, является для нее избыточным и неподъемным, и все они просто не имеют возможности обеспечить должный уровень качества.

    В условиях конкуренции неизбежно закроется всё, что не пользуется спросом. Это нормально во всем мире, это должно стать нормой и для нас.

    Зато те вузы, которые останутся, получат прекрасные перспективы для развития.

    Все, кто докажет свою конкурентоспособность в условиях рынка, смогут рассчитывать на привлечение дополнительного финансирования от бизнеса через создание действенных наблюдательных и попечительских советов, формирование эндаумент-фондов и т. д., кроме того, откроется возможность для прихода на наш рынок иностранных учебных заведений.

    Престиж диплома восстановится тогда, когда в вузы придут учиться лучшие из лучших

    Для этого нам просто необходимо установить высокий проходной порог для абитуриентов.

    Я считаю, что таким минимальным порогом должно быть 150 баллов по всем предметам ЗНО и не менее 170 баллов по профильным предметам.

    При таких показателях абитуриент должен получить право на бюджетное финансирование, и только так у него будет право получить диплом государственного образца.

    При таком «пороге», естественно, изменится отношение к учебе еще со школьной скамьи. Те, кто сдал ЗНО не столь успешно, смогут пересдавать его в последующие годы, но пересдача вполне может быть платной государственной услугой, как и во многих странах.

    При меньших баллах ЗНО у абитуриента будет право только на контрактное высшее образование. Однако в этом случае он должен понимать, что получит на выходе не диплом гособразца, а сертификат об окончании вуза, что сузит спектр возможностей при получении работы.

    Например, такой диплом не будет котироваться в госструктурах, но частные работодатели будут сами решать, какой документ является для них приемлемым.

    Естественно, вуз должен получить право самостоятельно (без вмешательства МОН) формировать программы обучения, по окончании которых будет выдаваться сертификат.

    И не обязательно такое обучение должно длиться 5 лет. Это могут быть компактные программы на 1-2-3 года, дающие хорошую профессиональную подготовку.

    Высокий порог для поступления повысит статус госдиплома, откроет возможности для межгосударственных договоров по его нострификации в других странах и одновременно создаст нормальные условия для возрождения в Украине колледжей и училищ.

    Эти подходы представляются мне основополагающими для реформы системы высшего образования в Украине.

    К чему приведет их внедрение?

    К тому, что существующая парадигма «образование – дотационная сфера» сменится парадигмой «образование – важнейший драйвер экономического развития».

    Все развитые страны мира – это страны, где государство и бизнес поддерживают образование и где работают правильные регуляторные механизмы образовательной системы. Более свежий опыт Израиля, Туниса, ОАЭ говорит нам о том же: образование формирует экономику страны.

    Мы часто повторяем, что наше главное богатство – люди, интеллектуальный потенциал. Именно сфера образования напрямую работает с этим капиталом, формирует его и предотвращает его бегство из страны.

    Отладка системы должна привести к тому, что вокруг нее запустятся правильные экономические и социальные цепочки.

    Бизнес будет черпать кадры из тех вузов, которые дают хорошее образование, вузы – принимать лучших выпускников школ, соответственно, родители постараются отдать детей в те школы, где работают лучшие преподаватели. Т.е. школа, как в Америке, должна стать одним из важнейших индикаторов развития района.

    Наличие хорошей школы должно определять цены на жилье, развитие окрестных бизнесов, формировать социальную среду и пр., т. е. стать прямым фактором местного экономического развития.

    Не претендуя на всеохватность темы, делюсь этими соображениями в надежде, что общественная дискуссия поможет выработать оптимальную модель для давно назревшей реформы системы высшего образования.

    Едуард Рубін, співзасновник харківського ІТ-кластеру, ініціатор ряду незалежних освітніх проектів, «Українська правда. Життя».



Популярні товари



  1. Хімія 7 клас Нова програма Зошит для поточного та тематичного оцінювання Авт: Гордієнко В.
    Зошит укладено за Новою програмою до будь-якого чинного підручника Хімія 7 клас Нова програма. Мета створення зошита — не тільки допомогти вчителеві провести всі тематичні роботи протягом року, але й у ході вивчення теми, завдяки самостійним роботам, виявити рівень підготовки учня з пройденого матеріалу. Зошит може бути корисним і як підготовка до складання ДПА та ЗНО, оскільки містить типові види завдань як для атестації, так і для оцінювання. Додатково містить зошит для лабораторних робіт. Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з хімії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України
  2. Робочий зошит з Основ здоров’я 5 клас Нова програма До підручника Бойченко Т. Авт: Мечник Л.
    Робочий зошит складено за новою програмою до підручника Основи здоров'я 5 клас Нова програма Авт: Бойченко Т. Василенко С. Гущина Н. Василашко І. Коваль Н. Гурська О. Вид-во: Генеза. Зошит містить завдання на відтворення та закріплення знань, творчі завдання. Для учнів 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 27.05.2014 р. № 14.1/12-Г-748)
  3. Робочий зошит з трудового навчання 3 клас Нова програма До підручника І.М. Веремійчик Авт: А.В. Бровченко
    Робочий зошит з трудового навчання 3 клас. 2014. Нова програма. Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах. До підручника Трудове начання, 3 клас. Нова програма. Веремійчик І. М., Тименко В.П. Вид-во: Генеза Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з педагогіки та методики початкового навчання Науково-методичної ради з питань освіти. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 08.01.2014 р. № 14.1/12)
  4. Природознавство 5 клас Зошит для практичних робіт Нова програма Авт: Яковлева Є.
    Зошит для практичних робіт, занять, дослідницького практикуму, міні-проектів укладено за новою програмою з природознавства для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою Міністерством освіти і науки України. У посібнику представлені практичні роботи, заняття, дослідницький практикум, міні-проекти, які сприятимуть кращому закріпленню теоретичних відомостей з курсу природознавства у 5 класі. Видання розраховане на вчителів і учнів загальноосвітніх навчальних закладів.
Виробник
Підбір товарів
Яндекс.Метрика
Наверх